Відома українська волонтерка та промоутерка – ЯРИНА ЛЕВИЦЬКА – допомагає ветеранам війни з реабілітацією, активно просуває українську культуру в США! У чому сила яскравої та незламної жінки? Які плани менторка має на майбутнє? Дізнаєтесь із нашої розмови!

– Ярино, минулого разу ми ґрунтовно говорили про Вашу волонтерську діяльність, підтримку українських військових. Сьогодні хочемо дізнатися більше про Вас, як особистість. Де народилися і коли переїхали до США?
– Я народилася в невеличкому місті Радехові, Львівської області. Навчалася в школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Відвідувала гуртки, драматичний театр, музичну школу, школу мистецтв, займалася танцями та іншими видами мистецтва. Часто брала участь у конкурсах та олімпіадах.
У 17 років вступила до Києво-Могилянської академії, згодом навчалася в Інституті міжнародних відносин. У 2011 році вперше поїхала до Америки на конференцію. Тоді вже знала свого майбутнього чоловіка, який запросив мене до Америки. Я вирішила залишитися на два місяці і вступила до бізнес-школи, яку закінчила екстерном.
До повномасштабного вторгнення у 2022 році я здебільшого знаходилася в Україні. Зараз я більше перебуваю в США через навчання доньки, яка незабаром піде у другий клас. Ми проводимо один зимовий місяць та два літніх в Україні. Вірю, що війна скоро закінчиться, і тоді я зможу більше часу перебувати в рідній Україні.
– Зараз Ви активно просуваєте українську культуру за кордоном, організовуєте різноманітні заходи. Які горизонти відкрило для Вас промоутерство?
– Насамперед, це знайомство з талановитими людьми, з якими я співпрацюю в різних проєктах. Я ділюся досвідом і думками, взаємодію з представниками різних національностей та культур.
Основна мета моєї діяльності – показати і донести українські традиції, культуру та звичаї до широкої аудиторії, зокрема в США. Важливо зробити їх зрозумілими та цікавими для місцевих мешканців. Особливою частиною цієї роботи є налагодження партнерських зав’язків і співпраці з різними організаціями. Хочу вірити, що це дозволить створити більш масштабні та значущі проєкти.
– Яка Ви мама? Які українські традиції панують у Вашій родині?
– У мене чудова донечка, і я надзвичайно пишаюся нею. Вона є моїм натхненням і сенсом життя, надає мені сили та енергію для нових звершень. Ми вчимося одна в одної: вона грає на фортепіано, і я теж грала та граю; вона танцює, і я танцювала та танцюю разом з нею та багато іншого. Ми вчимося разом, досліджуємо нове, доповнюємо одна одну. Я прагну бути прикладом для донечки, адже діти наслідують батьків. Вона настільки сильна і талановита, що я впевнена в її великих досягненнях у майбутньому.
Щодо українських традицій, ми їх щиро підтримуємо. Адже я прагну зберегти їх та передати далі своїм дітям, а потім онукам та правнукам. Ми святкуємо Великдень і Різдво за українськими звичаями: з вишиванками, молитвами, українськими традиційними стравами. Ми малюємо писанки та фарбуємо крашанки, колядуємо, а також дотримуємося традиції гостинності, приймаючи друзів і родичів вечорами з українською музикою. Ми вивчаємо українську поезію та співаємо українських пісень.
Щонеділі ми стараємося ходити до церкви, хоча не завжди вдається через велику кількість заходів на вихідних. Також ми дотримуємося традиції звертатися до батьків на «Ви», з повагою. Це частина нашого сімейного виховання, яка підкреслює важливість поваги у стосунках.
– У чому Ваша жіноча сила? Поділіться власним рецептом успіху?
– Мабуть, моя жіноча сила полягає в тому, що я соціальна людина. Легко знаходжу спільну мову з людьми, вмію вислухати і порадити, швидко встановлюю контакт, що приваблює всіх. Мені часто кажуть, що мої очі посміхаються, а моє обличчя випромінює радість. Бо я намагаюся знаходити «плюси» навіть у проблемах, перетворюючи перешкоди на сходинки до мети і успіху. Мій рецепт успіху – це любов до життя і людей, а також позитивний підхід до всього, що я роблю. Моя енергія і сила народжуються з цього позитиву і допомоги іншим.
– Які цілі ставите перед собою? До чого готуєтесь найближчим часом?
– Насамперед, я готуюся до Перемоги. Моя мета – повернутися на рідну землю не лише з короткими поїздками, щоб допомогти іншим чи провідати батьків, але щоб насолоджуватися життям у рідній країні.
Мої цілі є масштабними, але я не розкриваю всі деталі, сподіваючись, що мені все вдасться, і тоді про них усім можна буде дізнатися. Однією з головних цілей є подальша допомога людям, особливо нашим військовим та ветеранам. Я планую бути задіяною у різних проєктах, пов’язаних з ветеранським рухом, а також активно просувати українську культуру в Сполучених Штатах Америки.
Для мене важливо, щоб моя діяльність приносила користь і допомагала іншим, особливо тим, хто постраждав від війни. Це моє завдання і мета на найближчий час.