ОЛЕКСАНДР БІЛОЗОР: «ПРОФЕСІЙНИЙ МАКСИМАЛІЗМ – НАША ОСНОВНА СІМЕЙНА РИСА»
Коли вже минулого року щелепно-лицьовий хірург та імплантолог Олександр БІЛОЗОР свою стоматологічну клініку романтично-жартівливо назвав затишною французькою кав’ярнею, ми відчули в цьому маленький секрет. І дуже захотіли його розкрити. А коли ж це робити, як не під час бесіди з героєм про велику родину, яка не тільки вдома його підтримує, а й на роботі. Ви ж пам’ятаєте, що «Стоматологічна практика.
Доктор Білозор» – сімейний бізнес?! Ні? Тоді нагадаємо! Олександр тут робить практично все, що стосується порожнини рота, дружина його лікує та реставрує зуби, донька дарує естетичну усмішку та виправляє прикус, а син поки навчається на третьому курсі Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова, але також вже потроху практикує. Пропонуємо ближче познайомитися з цією працездатною та спортивною родиною і дізнатися нарешті таємницю стоматологічного сімейного кабінету. Невже він дійсно пов’язаний із Францією? Будемо розбиратися!
– Вітаємо, Олександре! В минулому інтерв’ю свій авторський сімейний кабінет Ви жартома назвали затишною французькою кав’ярнею. Розкрийте секрет цієї асоціації, невже у вашій родинній клініці круасани пропонують?
– Ні, це нам не можна, ми – медичний заклад. Але історія у цього порівняння дійсно є. Не факт, але цілком ймовірно, що розпочалася вона у Франції, в невеличкій паризькій кав’ярні, куди ми з дружиною Анжелікою завітали повечеряти. Нам дуже сподобався цей заклад, аура, що там панувала, сподобалось, що там так затишно і по-домашньому. Просто як у нашому сімейному стоматологічному кабінеті.
– А коли це було?
– У 2013 році, а клініка з’явилась у 2015-му. Не можу впевнено казати, ми тоді вголос про це не думали. Але припускаю, що ідея відкриття «Стоматологічної практики. Доктор Білозор» з’явилася саме там.
– Це дійсно дивовижна історія. А знайомство з Анжелікою так саме було неймовірним?
– Це як хто на неї подивиться. Одна людина якось мені сказала: «Дружину треба обирати на пляжі». Саме там ми з Анжелікою і познайомилися, хоча і вчилися на одному курсі Івано-Франківського національного державного медичного інституту (зараз це університет). На спільних лекціях одне одного не помічали, а от коли нашим великим курсом поїхали в Херсонську область збирати помідори, майже одразу звернули одне на одного увагу. Це було на озері, справжня хімія, сильні емоції та спонтанність. Познайомилися ми на другому курсі, а побралися після четвертого. Пригадую це зараз і розумію, як класно, коли дві людини дивляться в одному напрямку, коли вони одне одного розуміють і максимально розділяють цінності. Ми це робимо з 1992 року.
– Виходить, що разом ви вже 29 років. Багатенько! Мабуть, маєте секрет міцних стосунків?
– Головний наш з Анжелікою секрет міцних стосунків – взаємна повага і велике, щире кохання. Навіть у професійному плані ми доповнюємо одне одного: в мене більш хірургічна направленість, в неї – терапевтична.
– Кажуть, що від великого кохання народжуються красиві діти. А Ваші з Анжелікою діти ще й талановиті і доволі успішно продовжують сімейну справу. Розкажіть про них.
– Це донька Анастасія та син Олександр. Вони вже дорослі. Насті у січні виповнюється 27, а Саші зараз 20. Донька успішно закінчила інтернатуру, вона навчалась за кордоном. Настя у нас дуже творча дитина. Вишиває, має художнє бачення, яке передалось їй від дідуся. Син ще студент, але потроху практикує. Вже цього літа під моїм керівництвом поставив першу пломбу своєму другу, також асистував мені на операціях. Він – молодець! Те, що робить, у нього виходить, можливо, не з першого разу, але треба враховувати, що він ще вчиться, а стоматологія – це практична спеціальність, тут треба руку набивати. Та в принципі він вже обрав свій напрям. Це протезна робота та хірургія. Якщо казати про його хобі, то хлопця цікавлять автомобілі і все, що з ними пов’язано.
– Яка у Вас цікава родина…
– Так, ми справжня сім’я трудоголіків, всі максималісти, тому маємо такий хороший результат. Впевнено можу сказати: професійний максималізм – наша основна сімейна риса. В кожного є стержень, чітка позиція. Ми дотримуємось єдиної думки, єдиної лінії. Ні риба, ні м’ясо – це точно не про нас!
– А ще Ви дуже спортивні…
– Так, це правда. Ми всі активно займаємось спортом. І діти наші також досягають великих спортивних успіхів. Донька активно практикує калланетику, а син – чемпіон області з пауерліфтингу. Він навіть зайняв перше місце на Кубку Європи. Саша у нас дуже міцний хлопчик.
– А як щодо сімейних традицій?
– Ми обожнюємо разом святкувати дні народження, Новий рік. Дружина з донькою полюбляють прикрашати будинок та ялинку до свята, любимо також збиратися великою компанією на дачі і подорожувати. Остання наша подорож була влітку 2021-го. Ми тоді разом відвідали Східницю.
– Олександре, ви з сім’єю завжди разом на роботі та вдома. Не втомлюєтесь одне від одного?
– У нас настільки теплі, домашні стосунки, що одне одного взагалі не напружуємо. Робочі проблеми, звичайно, намагаємось не переносити додому, але буває і таке, що за вечерею обговорюємо певний випадок чи пацієнта. І це для нас абсолютно нормально. На сімейній нараді можемо визначитись, братись за того чи іншого пацієнта або ні. Різне буває. Ми разом дотримуємось думки про те, що медицина – не точна наука: не хімія, не фізика, не математика. Тут констант немає, це філософія.
– Хто приймає основне рішення по тому чи іншому професійному питанню?
– Я завжди жартома кажу: «Ми порадились, і я вирішив!» Насправді прислухаємось до думки кожного, підказуємо щось одне одному і просто підтримуємо. Ми ж одна велика, любляча, міцна родина!