ОЛЕКСАНДР БІЛОЗОР: «ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВА ХІРУРГІЯ — ДУЖЕ НЕПЕРЕДБАЧУВАНА ПРОФЕСІЯ»
В розмовах про медицину у нас вже з’являється одна добра традиція. Якось так складається, що багато з тих, з ким ми вже поспілкувалися, отримали свою професію у спадок: хтось від батьків, хтось від бабусі, хтось від ближчих родичів. Мабуть, так виходить тому, що випадкових у лікарняній справі не буває. Принаймні в ряді кращих з кращих.
Щелепно-лицьовий хірург та імплантолог Олександр Білозор, ймовірно, зайняв заслужене місце саме в цьому ряді. Мама та ближчий родич Олександра – також хірурги. Сам же він в цій галузі працює вже майже 30 років. Чого тільки за цей довгий час плідної праці з ним не трапилося: і перша власна операція, зроблена ще на п’ятому курсі медичного вузу, і інтернатура на базі Київської міської клінічної лікарні № 12 (під керівництвом професора Тимофєєва О.О.), і отримання досвіду у Черкаській обласній лікарні (у відділенні «щелепно-лицьової хірургії»), і продовження медичного шляху в Уманській центральній міській лікарні, і відкриття власної невеличкої клініки в Умані під назвою «Стоматологічна практика. Доктор Білозор». Жартома він називає її затишною французькою кав’ярнею, а серйозно, авторським, сімейним кабінетом. Так, ви правильно здогадалися, тут працює вся його родина: дружина з донькою на постійній основі, а син під час проходження практики.
Про професію щелепно-лицьового хірурга та клініку доктора Білозора ми зовсім не жартома поговорили з Олександром. А ще спеціально для нашого видання він розкрив секрет: чому, незважаючи на те, що він є щелепно-лицьовим хірургом, в його дипломі написано, що він лікар-стоматолог-хірург вищої категорії?! Побігли розкривати.
«У своєму приватному кабінеті
підтримую спеціалізацію по двох
напрямках стоматології»
– Вітаємо, Олександре! Скажіть, це правда, що при СРСР спеціалізації «Щелепно-лицьова хірургія» не існувало і що функцію цього напряму брали на себе лікарі-стоматологи-хірурги?
– Я Вам більше скажу, так було не тільки при Радянському Союзі, а вже й в Україні. Якщо не помиляюся, лише влітку цього року окремо ввели спеціалізацію «Щелепно-лицьова хірургія». До 2021-го такого напряму не було.
– А що написано у Вашому дипломі?
– В моєму дипломі написано, що я лікар-стоматолог. І навіть зараз я не вважаюся щелепно-лицьовим хірургом. Два роки тому проходив переатестацію. На сьогоднішній день в моїх документах написано, що я:
а) лікар-стоматолог-хірург вищої категорії;
б) лікар-стоматолог вищої категорії.
Ці два напрями абсолютно мої. Тому що у своєму приватному кабінеті підтримую спеціалізацію по двох напрямках стоматології. Роблю практично все, що стосується порожнини рота, деякі моменти по обличчю та можу видаляти доброякісні пухлини.
– Що для Вас щелепно-лицьова хірургія?
– Для мене це в першу чергу – моральне задоволення. Мені завжди подобалася ця спеціальність. В ній треба швидко приймати рішення, на помилку зовсім немає часу. Імплантологія – це дещо інше, вона є підрозділом щелепно-лицьової хірургії, і вона така більш планова. Тобто ми плануємо пацієнтів: розглядаємо їхні дані, панорамні знімки, дані КТ і т. д.
– А як щодо цікавих випадків у щелепно-лицьовій хірургії?
– Щелепно-лицьова хірургія – дуже непередбачувана професія. Багато чого в моїй практиці було, особливо коли працював у стаціонарі. Там постійно траплялися бійки, ДТП. Якщо загалом, то все, що стосувалося голови і шиї, було наше.
Особисто для вашого видання хочу пригадати закон так званих парних випадків. Ситуація була наступною. Вночі мене викликають на ДТП. Я приїжджаю, бачу, що у мого пацієнта розірвано язика. Оперую його і їду спокійно додому. Умовно кажучи, тільки підходжу до ліжка, як мені телефонують з приймального відділення і кажуть: «Під’їдьте, хворий з травмою язика». Кажу: «Нещодавно я його прооперував!» І мені уточнюють: «Ви не зрозуміли, це вже інший пацієнт з такою ж травмою». Ось такі вони, парні випадки. Чого в той час не траплялося: і за ніч по 3-4 рази викликали, і амбулаторні прийоми доводилося вести після нічної операції. Моє медичне життя тоді було дуже активним.
– А зараз Ви з чим працюєте? З якими питаннями звертаються до Вашої приватної клініки?
– Якщо загалом, то це імплантологія, естетична стоматологія і реабілітація порожнини рота за допомогою зубних імплантів.
«Ми ставимося до своїх пацієнтів так,
як хотіли би, щоб поставилися до нас»
– Розкажіть більше про свою клініку.
– «Стоматологічна практика. Доктор Білозор» була відкрита у липні 2015 року в Умані. Саме тоді я зрозумів, що потрібно розвиватися і рости далі. У нас невеличка клініка, такий собі сімейний, авторський кабінет. Тут працюють 3 лікаря, є також адміністратор, медсестра, яка дуже добре вміє заспокоювати пацієнтів, налаштовувати їх. Своїм пацієнтам ми завжди кажемо: «Все, що ми робимо, абсолютно безболісно, і те, що з вами відбувається – все під контролем».
– У чому особливість Вашої клініки?
– Ми ставимося до своїх пацієнтів так, як хотіли би, щоб поставилися до нас: тобто максимально уважно і професійно. Ми завжди зростаємо в професійному плані, оновлюємо нашу матеріально-технічну базу, слідкуємо за нововведеннями, що відбуваються у стоматологічному світі, ми працюємо на якісному та сучасному обладнанні.
– Особисто Ви проходили стажування за кордоном?
– Звичайно. У різний час був у Франції, Іспанії, Італії, Швейцарії, Латвії та Литві, в Ізраїлі. Зараз через нашу непросту ситуацію з коронавірусом стажуємося переважно в Україні. Буквально на початку листопада були у Києві на конгресі по пластиці.
– Які поради Ви можете дати всім, хто не хоче мати проблем із зубами?
– Відвідуйте стоматолога двічі на рік, проводьте професійну гігієну порожнини рота саме у стоматолога, прислухайтеся до порад свого лікаря.
– Олександре, можливо, Ви хочете щось побажати знайомим, друзям, близьким?
– Звичайно. Вітаю своїх родичів, знайомих та пацієнтів з прийдешніми новорічними святами! Бажаю вам бути здоровими і завжди усміхатися, бо ви того варті.