АУТСТАФІНГ – ЦЕ БІЗНЕС СЬОГОДЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
Трудова міграція – явище для України з одного боку дуже болюче – українці виїжджають за кордон на заробітки, а у нас не вистачає робочої сили. З іншого ж боку вигідне – найбільшими інвесторами для країни є українські заробітчани. Більш як дванадцять мільярдів іноземної валюти надходить в Україну за календарний рік саме від них. Тому з’ясувати, що таке добре, а що таке погане, ми вирішили у віце-президента української корпорації «Профі» Івана КРАСКО.
– Іване, раді знайомству! На Вашу думку, трудова міграція для України це добре, чи погано?
– На мій погляд, до цього питання не можна підходити як «чорне чи біле». Трудова міграція притаманна всім країнам світу. Людина завжди буде шукати спосіб задовольнити свої потреби: чи матеріальні, чи духовні, чи професіональні. В Америці, наприклад, близько половини населення за своє життя хоча б один раз мігрувало чи всередині країни, чи за кордон. Треба розуміти: трудова міграція – це колообіг робочої сили по земній кулі, і нічого з цим зробити не можливо, та й не потрібно. Інша річ, як до цього підходить держава. Одна створює умови для залучення мігрантів, а інша не утримує робочу силу чи не використовує трудову міграцію своїх співвітчизників на державну користь.
– Будь ласка, поясніть, що Ви маєте на увазі: «державна користь»?
– Для початку пропоную подивитися Закон України «Про зайнятість населення», розділ VI «Послуги з посередництва у працевлаштуванні». В частині 1 статті 36 надається визначення законодавцем, до кого відноситься цей розділ. Дослівно: «Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України».
Якщо ви уважно вчитаєтесь в цей текст, то зрозумієте, яку принципову помилку робить законотворець. Суб’єкт господарювання з посередництва у працевлаштуванні та суб’єкт господарювання, який наймає собі в штат робітника – це не тотожні суб’єкти. Друга помилка – працевлаштовувати та надавати роботу на іншому виробничому майданчику це також не одне й те ж.
І третє! В нашій державі згідно зі статею 38 цього Закону, для роботи закордоном затверджено тільки працевлаштування в іноземній компанії через посередництво українського рекрута, але аж ніяк не довгострокове відрядження українського штатного робітника на іноземне підприємство. А стосовно «державної користі», то це державні податки від праці українського робітника. В якому випадку вони «державніші», пояснювати не потрібно.
– Виходячи з Вашої відповіді, саме цим бізнесом займається корпорація «Профі». Розкажіть, будь ласка, про особливості бізнесу «Аутстафінг».
– Так, ви праві, бізнес по наданню персоналу має назву Аутстафінг. Він затвердився у світовому бізнесі після видання Міжнародною організацією праці в 1997 році Конвенції «Про приватні агентства зайнятості».
Ми почали цей бізнес у 2015 році. Спочатку однією компанією, а зараз п’ятьма, які об’єднані в корпорацію. З самого початку орієнтувались на роботу за кордоном, тому що розуміємо, рекрутинг – це не державний підхід для України. Слоган нашої корпорації: «Розуміємо відповідальність. Діємо професійно».
– Іване, на цей час на діяльність компаній корпорацій «Профі» зорієнтовані тільки польські підприємства. Чому?
– Тому є дві причини. Перша – обов’язковою умовою легальної праці відрядженого працівника за кордоном є його законне працевлаштування в українській компанії та державне підтвердження соціального захисту. Україна тільки з трьо-ма державами уклала Угоди про соціальне забезпечення громадян та Адміністративний договір про порядок застосування цих угод. Цими державами є Республіка Польща, Литовська Республіка та Королівство Іспанія. Ми почали з Польщі. В цьо-му році будемо працювати в Литві. З посольством Іспанії налагоджено тісний зв’язок по документальному оформленню дозвільних документів для відряджених працівників з третіх країн.
Друга причина – кваліфікаційний рівень українського працівника. Почавши працювати на польських підприємствах, зіткнулись з великою проблемою: кваліфікаційний рівень наших робітників не відповідав технічним вимогам іноземних виробництв. На вхідному контролі більшість провалювалася. Слюсарі не розумілися на кресленнях, для зварювальників вимоги технічних стандартів були темними плямами. Іншого шляху не було, як зробити власний тренувальний центр, написати три книги про застосування міжнародних технічних стандартів у зварювальному виробництві та один посібник для слюсарів. Крім того, наші «технарі», як фахівці у зварюванні, розуміли, що для того, щоб «поставити» руку зварювальнику, потрібні багаточасові тренування, а це – тони металу в брухт, тому застосували методику тренувань на тренажерах з доповненою реальністю Soldamatic іспанської фірми Seabery. Це дало можливість відпрацьовувати техніку зварювання в різних просторових положеннях та різними методами до автоматизму.
Результатом всього циклу тренувань став іспит на кваліфікаційні випробування зварювальників, згідно зі стандартом ДСТУ ISO 9606, який проводив представник німецького сертифікаційного центру TUV. Сертифікат, виданий цією організацією, визнається в усіх країнах Європи та більшості світу. За минулий час міжнародні кваліфікаційні сертифікати отримали більше трьохсот п’ятидесяти наших зварювальників.
– Наведіть, будь ласка, реальний приклад Вашої роботи з практики.
– Як приклад польського підприємства, на якому працюють наші робітники, наведу вагонобудівельний завод «Песа» в місті Битгощ. Кияни знають продукцію цього заводу по трамваях, які курсують нашим містом. Так ось, значну частину зварювальних та слюсарно-складальних робіт при їх виробництві виконували наші фа-хівці. Загалом ми співпрацюємо з десятьма польськими заводами та виконуємо тільки висококваліфіковану роботу.
Наостанок хочу підкреслити, що від діяльності підприємств Корпорації «Профі» наша держава отримує податків у два рази більше із розрахунку на одного робітника, ніж в середньому по Україні. В першу чергу, це має відношення до київської місцевої влади, оскільки наші компанії зареєстровані в Києві та, відповідно до чинного законодавства, 40% податку на дохід фізичних осіб залишається в бюджеті міста. Умовно можна вважати, що за рахунок цього вартість трамваїв підприємства «Песа» стала для киян дешевшою.