ОКСАНА ПАРХОМЕНКО- КУЦЕВІЛ: «ВІРЮ, ЩО РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО БІЛЬШЕ»
Україна – країна небайдужих людей! Нам не все одно, що відбувається в нашій державі, ми прагнемо змін на краще, ми прагнемо розвитку і вдосконалення. Про справи державні не з чуток знає ОКСАНА ПАРХОМЕНКО-КУЦЕВІЛ. 13 років вона пропрацювала на державній службі і чітко зрозуміла: державне управління – не сталий елемент, це постійний розвиток.
Зараз Оксана завідувач кафедри публічного управління та адміністрування Університету Григорія Сковороди в Переяславі, директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин ім. Н. А. Назарбаєва і тренер з гендерної політики в Українській школі урядування. Це питання для неї – також одне з актуальних. Тому що гендер – це не тільки про права жінок, а ще й про права чоловіків на самовизначення.
Вона не покинула державну службу назавжди, вона прийшла в освіту, щоб зібрати команду усвідомлених, чесних, відкритих, гнучких людей і разом з ними творити зміни. Який ресурс на державній службі найголовніший та яких змін потребує сьогодні державно-управлінська еліта – про це з нею поговорили.
«Ще працюючи на державній службі, зрозуміла, як важливо формувати та розвивати кадровий потенціал державного управління»
– Вітаємо, Оксано! Як на сьогодні Ви можете охарактеризувати нашу державно-управлінську еліту?
– На сьогодні, на жаль, немає людей, які можуть дивитися вперед на 5-10 років, тобто як таких прогнозів на майбутнє у нас немає. І це не дуже добре. Але це дуже важливо. Адже якщо ми будемо передбачати майбутнє, зможемо прогнозувати розвиток ержавно-управлінської ситуації, спрямовувати її в позитивне русло, а разом з тим й спрямовувати фінансування на випередження. А зараз ми, як пожежники: вирішуємо ситуацію, яка вже спалахнула. Той же COVID-19. Ми ж знали, що буде третя хвиля, але таке відчуття, ніби чуємо про це вперше. Як знаєте: знову зима?!
І так відбувається постійно. Ми спочатку замовчуємо проблеми, а потім вони вистрелюють таким чином, що їх вже необхідно вирішувати. Немає у нас поки еліти, яка зможе спрогнозувати, правильно розподілити ресурси і вирішити проблему.
– Як, на Вашу думку, таку еліту сформувати?
– Шляхом залучення кадрів. Тому що основне – це кадри. Якщо ми хочемо брати той потенціал, який вже є в державі, ми маємо його навчити мисленню, яке буде спрямоване на прогнозування, на вивчення майбутнього. Це потрібно для того, щоб не було викликів, з якими не можемо впоратися.
– Мабуть, це саме те, чим Ви займаєтесь зараз?
– Ще працюючи на державній службі зрозуміла, як важливо формувати та розвивати кадровий потенціал державного управління. Коли ти сам, у тебе немає достатньо можливостей, щоб щось змінити. Треба формувати свою команду. Це те, що зараз роблю. В мене поступово вибудовується досить впевнена наукова школа, моя особиста команда людей, готових розвивати науку, працювати і щось змінювати; людей гнучких, амбітних і таких, які вірять: нашу державу можна змінити на краще. Комунікація з моїми аспірантами для мене надзвичайно важлива. Мені цікаві їхні інноваційні ідеї. Завдяки цим ідеям, я маю якісь свої, переглядаю особисті думки і концепції. Вірю, що разом ми зможемо більше!