АЛЯ ВОЗНЯК (АББАСОВА): «ВСЕ У НАШОМУ СВІТІ, НА МІЙ ПОГЛЯД, ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БАЖАННЯ, А НЕ ВІД МОЖЛИВОСТЕЙ»
Гостя рубрики «Жіночий портрет» – відомий адвокат Аля ВОЗНЯК (АББАСОВА). Вона абсолютно щаслива мама та дружина, вишиває картини бісером й нитками, дарує їх своїм друзям та клієнтам. Лише уявіть, Аля хрещена мама дванадцяти дітей! І це точно говорить про її дивовижний дар бути гармонійною. Героїня рубрики хоче залишити після себе добрий слід у цьому світі. Вона впевнена, що нас оточують саме такі люди, якими є ми. Про вибір професії, вміння бути щасливою та цінність подяки далі.
– Алю, чому саме захист інтересів людей став Вашою місією?
– У дитинстві я часто мріяла стати лікарем, потім журналістом, проте ніколи не думала навіть вчитися на юриста. Після того як не вступила до інституту на факультет журналістики, двоюрідний брат покликав мене до Саратова. Я прислухалась до нього, але тільки з четвертого разу вступила до академії права, про яку мріяв він. Я втілювала його мрію. Вже на третьому курсі стала однією з кращих студенток, та отримувала губернаторську стипендію. Після закінчення вишу з відзнакою від декількох кафедр отримала запрошення на роботу, але вирішила влаштуватися помічником до одного дуже відомого адвоката. Я тоді йому сказала: кожен у житті повинен отримати свій шанс і кожен повинен дати комусь шанс. Саме він дав мені той шанс, і я його використала. Проте через деякий час все ж повернулася додому.
Працюючи старшим помічником прокурора міста в Хмельницькому, я підтримувала звинувачення в тяжких злочинах. Завжди намагалася максимально об’єктивно розібратися у кожній справі. Але одного разу почула від шановної людини, що займаюсь не своєю справою, що мені потрібно йти в адвокати. Через одинадцять місяців після народження сина я склала кваліфікаційні іспити та почала займатися адвокатською діяльністю. Якщо детально розкрити мою історію, ви зрозумієте, що це адвокатура обрала мене, а не я її.
– Наскільки складна робота адвоката?
– Вона, як і будь-яка інша, пов’язана з людьми, досить складна. Хтось одного разу сказав: полюби свою роботу і не доведеться ходити на неї, як на каторгу. Я полюбила свою діяльність. Іноді мені доводиться стикатися з недобросовісними колегами, які видають не всю інформацію або спотворюють її. Часом немає контакту з клієнтом… Але кожен знає, я роблю усе можливе, що залежить від мене. Я дійсно маю дванадцятьох похресників, шість з яких – діти моїх клієнтів. Напевно, це найвища похвала в моїй роботі.
– Ви любляча мама, успішна жінка, щаслива дружина. У чому Ваш секрет?
– Насправді секрету ніякого немає. Є тільки абсолютне бажання бути щасливою. Хочеш бути щасливим, будь ним. Я так і роблю. Щастя всередині нас. Все у нашому світі, на мій погляд, залежить від бажання, а не від можливостей. Коли є бажання, з’являються можливості.
– Алю, що б Ви назвали своєї жіночою місією на землі?
– Про власну місію замислюється кожен з нас ще в юності. Я колись зрозуміла, що моя місія – стати мамою дивовижної дитини. І я такою стала. Мені хочеться цей світ радувати, дивувати, наповнювати чимось хорошим. Чим більше я віддаю, тим більше в моєму житті прибуває. Чим більше радості я дарую людям, тим більше вони мені дарують щастя.
Моє найголовніше досягнення в житті – діти, сім’я, будинок та робота. Щоранку я прокидаюся абсолютно щасливою жінкою. Дякую Богові за те, що у мене є, і щовечора дякую йому за день. Моя донечка також перед сном завжди дякує Богові й каже, що завтра день буде ще кращим. Такий мій жіночий портрет та успіх.