Олена Коробкова ПРО ТЕ, ЯК ЗРОБИТИ БАНКІВСЬКУ АСОЦІАЦІЮ ЕФЕКТИВНОЮ
КОРОБКОВА Олена — громадський діяч і експерт з економіки, виконавча директорка НАБУ, працює в банківській системі з 2003 року. Є ініціатором реформ фінансового сектору в межах Комплексної програми розвитку фінансового сектору.
Входить до складу міжвідомчих груп Міністерства фінансів, Міністерства юстиції, профільного парламентського комітету, Міністерства внутрішніх справ.
Працює над міжнародними проєктами в колаборації зі Світовим банком, IFC, KfW та іншими. Олена була членом Цільової команди з впровадження реформ фінансового сектору (ЦКР) – спеціально створений колегіальний орган при НБУ. Цей орган допомагав виробити спільну політику та підходи для впровадження реформ фінансового ринку України. Була співавтором Державної програми «Доступна іпотека 7%» 2021 року.
– Олено, ми знаємо, що Незалежній асоціації банків України в листопаді виповнюється 10 років. Розкажіть, будь ласка, читачам про суть вашої діяльності.
– Найкраще про суть нашої діяльності може розповісти наше кредо. Ми – голос банків України. Банки ж, у свою чергу, – це кровоносна судина економіки й фінансової системи, а отже через призму банків ми потужно впливаємо й на економічний розвиток нашої країни. Особливо якщо врахувати той факт, що в нашій великій родині вже понад 95% активів банківської системи, то можна вважати, що ми охоплюємо майже весь банківський сектор країни. До того ж, відколи був прийнятий закон про «СПЛІТ» і повноваження регулятора розширилися на фінансові компанії, ломбарди тощо, в нас з’явилася можливість допомагати вирішувати питання не тільки банкам, а ще й такому типу організацій. До речі, наразі в нас уже є декілька асоційованих членів із тих компаній, що надають різні фінпослуги.
Що ж стосується безпосередньо нашої щоденної роботи, то тут усе настільки ж просто, наскільки й складно (сміється. – Прим. ред.). Наше покликання полягає у вирішенні будь-яких питань, що виникають у банків, у знаходженні спільної мови та в тісній співпраці з регулятором, законодавцями й іншими органами влади, це якщо дуже узагальнено.
– Можете навести конкретні питання, над якими вам доводиться працювати?
– Приміром, у межах проєкту «Рівні умови конкуренції» Незалежна асоціація банків України доклала чимало зусиль, аби постанови Кабміну не обмежували перелік банків, що мають право обслуговувати певні категорії населення. Попередньо це мали б бути лише державні банки. Ми довели, що після очищення системи приватні банки не менш надійні за державні. Ба більше, є цілий спектр приватних банків, що мають кращі показники, аніж деякі банки державні. У результаті – виграли всі. Люди, які отримують кращий сервіс через розвиток конкуренції та збільшення мережі банків, що можуть їх обслуговувати. Банки – адже тепер можуть на рівних умовах боротися за клієнта. Держава – адже такі підходи сприяють розвитку її вільної економіки.
Також ми активно працюємо і над державними програмами, приміром, розроблення держпрограми «Іпотека під 7%» відбувалося за нашої активної участі. До речі, наразі видано понад 759 кредитів на суму понад 643 мільйони гривень. І це не про цифри, а про реальних людей і сім’ї, що отримали можливість жити у власному омріяному житлі.
– Чи є свій специфічний підхід у роботі з такою великою Асоціацією?
– Звісно, є. Почну з того, що ми впровадили у себе принципи корпоративного управління ще до того, як було прийнято відповідне законодавство. Поясню докладніше.
У нашій асоціації всі банки-члени, незалежно від їхньо-го розміру, мають однакове право голосу. Для нас нема пріоритетних і другорядних членів. Усі наші банки однаково важливі для нас, однаково важливі для ринку та стабільності. Основна ідея – ми не ділимо банки на групи. Єдиний момент, у якому в нас практикується розділення, – коли ми відпрацьовуємо окремі нішеві питання. Приміром, логічно, що до робочої групи з опрацювання питання аграрного кредитування ми будемо залучати ті банки, які активно таким видом кредитування займаються. В усіх інших питаннях у нас немає жодного поділу: всі присутні в Раді, беруть участь у відпрацюванні документів, висловлюють свої позиції та пропозиції, що, наголошу, завжди мають для нас однакову цінність.
Чому я говорю про ці речі в контексті ефективності? Усе просто. Коли є порозуміння й забезпечені базові правила рівності, в нас не лишається поля й місця для конфліктів і з’ясування стосунків. Ми концентруємося на роботі. Ефективній роботі.
Наступний момент, який я хотіла б відзначити, – це наша виняткова експертність. Усі рішення ухвалюють на основі глибокого аналізу питання практиками, реальними банкірами, які щодня працюють «у полі», в реальних умовах. Це не вчені-теоретики. З великою повагою ставлюся до вчених, але в питаннях, що впливають на життя людей, теорії замало.
Третій аспект – це реальний вимір ефективності нашої роботи. Ми не ставимо собі абстрактний KPI. Приміром, ми не міряємо нашу роботу «кількістю направлених звернень». Бо очевидно, що можна написати 1000 листів і не вирішити жодного питання. Показники, що мають для нас значення, – це реальне вирішення проблемних питань.
Четвертий – цінність наших працівників. Без зайвого пафосу, ми дуже любимо і цінуємо кожного в нашій команді. Приміром, коли в нас з’являється нова вакансія, першочергово ми прагнемо підвищити людей, які вже з нами в команді, і тільки тоді шукати когось ззовні. Люди відчувають, коли їх цінують, і, відповідно, цінують нас. І це теж неабияк впливає на ефективність. Також я сказала б, що НАБУ – це своєрідна «кузня кадрів». Зазначу, що людей, які пройшли «школу НАБУ», завжди радо запрошують на високі посади в банках.
– Олено, ми припускаємо, що кількість питань, які потрібно менеджерити в царині банків, – велика й різна. Як Вам вдається ефективно оптимізувати робочий процес?
Уявімо, що НАБУ – це одна велика родина. Так ось, у нашій родині є три комітети: Комітет з питань оподаткування та обліку, Комітет з питань регуляторної політики та комплаєнс, Комітет з питань правового забезпечення діяльності банків та захисту прав кредиторів.
У комітетах є постійні робочі групи. У кожної робочої групи є своє професійне коло, що готує експертні й аналітичні матеріали для їх подальшого розгляду Радою.
Також у нас є Проєктний офіс, що відповідальний за реалізацію програм за такими напрямами: cashless, paperless, валютна лібералізація, рівні умови конкуренції, стратегія малих банків, платіжні системи, безпека та IT, BankID, фінансова грамотність тощо.
До того ж, до діяльності Асоціації долучаються і міжнародні партнери. Зокрема, НАБУ тісно співпрацює з Міжнародною фінансовою корпорацією, МВФ, ЄБРР, Німецьким державним банком KfW та іншими.
Такий розподіл зон відповідальності та залученість експертів найвищого рівня дають нам можливість працювати оперативно й ефективно.
– Олено, поділіться, як вдалося побудувати таку налагоджену систему й забезпечити цей нетворкінг?
–Ми завжди підтримуємо дружні стосунки, проводячи не лише формальні, але й неформальні заходи. Перелік цих заходів надзвичайно широкий: це спортивні івенти, благодійні заходи, форуми, профільні круглі столи, конкурси дитячих малюнків та багато іншого.
На практиці така дружня та налагоджена система, в якій кожен знає свою справу, допомагає не тільки ефективно працювати, але й подолати наслідки криз і мінімізувати їх вплив. Приміром, коли почався перший локдаун, НАБУ налагоджувала дистанційну роботу не лише собі, але й банкам-членам. Ми створили Антикризову групу, завдяки якій провели велику кількість нарад із банківською спільнотою, на яких змогли поділитися досвідом й обговорити важливі питання щодо антикризових заходів і стратегії банків-членів. Виходити з кризового стану допомагали представники Національного банку України, а також міжнародні партнери, зокрема завдячуємо представникам від МВФ, що ділилися досвідом і завжди були поряд. Тобто НАБУ стала таким собі майданчиком, на якому у складний час банки завжди могли отримати допомогу. Приміром, у пік карантинних обмежень ми забезпечили перепустки на громадський транспорт усім працівникам банківського сектору. І я вважаю, що спільними зусиллями чудово впоралися!
– А що стосується безпосередньо Вас? Як вам вдається менеджерити всю цю шалено велику машину?
– Пам’ятаєте казку Льюїса Керрола, «Аліса в країні Див»? Там є прекрасна фраза: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!». Думаю, ви розумієте, про що я.