Iсторія ЮЛІЇ КОМІССАРОВОЇ, засновниці Міжнародного благодійного фонду «ВСІ НАШІ», унікальна, тому у цій статті не було змінено жодного слова. Силу Духу нашої героїні, незламної українки, варто відчути кожному.
Колись я спробувала натуральний зефір і закохалася в нього. Потім відвідала майстер-клас в школі Le Krendel з виготовлення зефіру. Любов до теплої ароматної фруктової маси була з першого дотику. І саме ця любов привела у 2021 році до рішучого кроку – відкрити кондитерську майстерню. Так на світ з’явилася моя «КОКО». Філософія закладу базувалась на домашньому затишку, смаку та аромату улюблених солодощів з дитинства, можливості навчитись готувати для дітей та дорослих.
Ми відкрились влітку, в період пандемії. Взимку, коли масочний режим посилювався й законодавці обмежили доступ до улюблених місць відпочинку, наші клієнти на свій страх і ризик приходили за смаколиками та кавою зі словами: «Це мене повертає у життя, яке було ДО, наповнює спокоєм та впевненістю». Однак попри складнощі, ми знали, що не маємо права зачинити двері перед своїми клієнтами.
Масочний режим скінчився досить несподівано. 24 лютого 2022 року. Чітко пам’ятаю перші години: сльози, відчай, невизначеність, шалені новини, розпач…
25 лютого роздається дзвінок.
– Вітаю, ми там тортик для своєї донечки замовляли на 26-те… Розумію, не на часі, але донечка чекає свята, а я ще не знайшла слів, як пояснити дворічній дитині, що відбувається…
– Тортик? Так, звісно. Буде тортик!
Двері «КОКО» знов відчинились. Ми почали готувати й пекти для захисників. По мірі закінчення продуктів вимушена була просити у людей підтримки сировиною в місцевих чатах. Потекла ріка допомоги. Все швидко перетворювалося в сотні кексів, зефірок та енергетичних батончиків. Зефірки роздавали усім сусідам, хто потребував підтримки. Спілкування. Обнімашки… Так моя «КОКО» перетворилась на волонтерський хаб, а девіз «Смакуй. Готуй. Дивуй» на «Пхнемо далі, незламні!»
80 % мешканців ЖК виїхали в евакуацію. Обороту немає. Доходу теж. Електрика, оренда та податки сплачуються. В зборах провізії захисникам намагалась вирвати хоч годинку на «позефірити», щоб повернути себе до ресурсного стану через любов до своєї справи.
«Який зефір? Яке 8 березня?», – підступні думки атакували під канонаду ворожої арти за декілька кілометрів від нас. Бойові дії під Києвом точились вже на Стоянці.
8 березня:
– Добре, що ви відчинені! Я квіти шукаю для дружини. Добре, що є хоч зефірні,- через яскраве сонце й сльози ледь розгледіла обличчя військового.
Потім була деокупація Ірпеня й Бучі та евакуація людей через нашу Білогородку. Неможливо було бачити, як цілує «хлібчик» старесенька бабуся чи, як дитя двох рочків жадібно хапає кексика… Об’єм випічки потроївся. До кондитерської діяльності додалася волонтерська. Почались постійні збори…
За 2023 рік нашим волонтерським хабом було зібрано понад 1,8 млн грн. Здійснено 9 гуманітарних місій в Херсон й понад 15 на схід. Придбано захисникам 2 авто, 3 мавіки, 2 десятки FPV-дронів, 6 тепловізорів, 7 засобів РЕБ, приціли, генератори, бензопили, спорядження, купа тактмеду. Передано тисячі коробок з підтримкою та допомогою. А скільки емоцій тут пережито! Скільки історій вислухано!
- Ми з донечкою змогли виїхати з Маріуполя…
- Батьків розстріляли, коли вони виїжджали в березні під Бучою…
- Кум зник безвісти…
- У малого перший зубчик прорізався…
- В сестри чоловік загинув…
- Ми придбали квартиру…
- В нас будинок вода знищила…
- Син повернувся з полону…
- У САУшки розірвало ствол, екіпаж загинув…
- Я вагітна, чекаємо на сина…
- Собака знайшовся майже через півроку…
- Я боюся, що татка заберуть на війну…
І такі історії моя «КОКО» чує щодня… Коли почались блекаути ми остаточно злетіли в мінуса. З восьми працевлаштованих робітниць залишилась одна.
– Розумні люди, які не бачать рентабельності, зачиняються. А ти? Не набридло?»
– Не набридло! Бо сьогодні хлопці приїдуть довантажитись дорогою на схід. Пообіді мед на Джинджер привезуть. На завтра торт замовили. В суботу дитячий майстер-клас. Після 15-го екіпаж на Херсонщину їде до цивільних…
Не зупиняємось й не припиняємо ні зефірити, ні пекти, ні творити, ні витворяти. Як би важко не було. Хлопцям на фронті не легше. Що не дає опускати руки? Команда, яка поруч. І щоденні запити з «нулів». Сьогодні в нас вже понад 200 підрозділів, кому ми допомагаємо.
В мене чоловік військовий, повернувся в стрій та служить з 24.02.22. Два сини двадцятирічних, які теж можуть стати на захист НАШОЇ найкращої незалежної Держави…
Чи є в мене вибір? Ні. Чи є можливість кинути все це? Ні. Тому ми трансформувались у Благодійну організацію МБФ «ВСІ НАШІ». Я щиро дякую всім, хто поруч.
Переможемо разом! - facebook: uvkom
- www.vsinashi.com