Повномасштабна агресія рф торкнулась всіх без виключення. Але найвразливіші – діти. Бо їм, попри все, треба формуватися, розвиватись, та здобувати освіту. Про це наша бесіда з психологинею, берегинею дитячих прав українців поза межами Батьківщини, освітньою лідеркою, президенткою Благодійної організації «Сила. Єдність. Надія» – ОЛЕКСАНДРОЮ ШМИГОЛЬ.
– Доброго дня, пані Олександро! Дуже приємно зустрітись з Вами на сторінках нашого журналу, та обговорити питання, які є важливими для значного сегмента наших громадян. Але спочатку хотілось би дізнатись, як саме Ви зацікавились освітнім процесом?
– Доброго дня! Дякую за ці слова і можливість поділитися своїм досвідом.
Моє зацікавлення освітнім процесом почалося ще під час студентської діяльності. Вже тоді я відчувала наскільки важливою є освіта для формування особистості кожної дитини та її вплив на майбутнє. У 2013 році мені запропонували взяти участь у пілотному проєкті з використання новітніх технологій навчання в школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Для мене цей проєкт показав наскільки важливе знання психології для вчителя. Воєнна агресія в Україні та вимушена міграція дітей та жінок поза межі Батьківщини, що є додатковим стресом, вплинула не тільки на психологічний та фізичний стан дитини, а й на мислення, пам’ять та увагу. Моє бажання підтримати дітей та батьків, допомогти їм вийти зі стану завмирання, стресу та навіть депресивних переживань, щоб знайти сили жити далі й підтримувати своїх близьких, які знаходяться на передовій під бомбардуванням або на окупованих територіях привело мене до рішення створити освітньо-психологічний Хаб «Діти в школі – Copiii la școală» у Румунії.
Сьогодні наші діти – це покоління, яке вчиться від вчителя не тільки предмету, а й людяності, любові, доброті, силі, мужності, та навіть можливостям подолання труднощів через власний приклад освітянина.
– Ковід навчив дітей та педагогів працювати дистанційно. Чи велика різниця між онлайн освітою в карантин та онлайн освітою під час повномасштабного вторгнення?
– Пандемія COVID-19 змусила нас швидко адаптуватися до онлайн навчання, вимагаючи від усіх учасників освітнього процесу засвоєння нових технологій та методів викладання.
Але у контексті повномасштабного вторгнення постають нові виклики. Вимкнення світла, бомбардування міст, затримки в роботі вчителів – все це ускладнює навчання та створює додатковий стрес. Руйнування та окупація деяких шкіл призводить до повної втрати доступу до освіти, а неможливість систематично вести заняття – частково до освітніх втрат.
Є й інша сторона. У контексті війни онлайн освіта стає не лише засобом забезпечення навчання, але й інструментом соціальної та психологічної підтримки.
– Чи багато українських дітей, що навчаються за кордоном потребують психологічної та правової допомоги?
– Навіть у звичайних умовах, коли родина приймає усвідомлене рішення переїхати до іншої країни, їй складно психологічно інтегруватися в новий соціум, що вже казати про вимушену міграцію, коли у батьків не вистачає внутрішнього ресурсу навіть на себе.
За кордоном діти та дорослі зіштовхуються з новими реаліями, що може викликати тривогу та навіть депресію. Та й ситуації з булінгом є. Війна далеко, але так близько. Діти щодня живуть війною, їх частина сім’ї – в Україні.
Щоб дитина змогла стабілізуватися та продовжувала розкривати свій потенціал заради успіху в майбутньому, я створила благодійну Асоціацію «PUTERE. UNITATE. SPERANȚĂ» у партнерстві з українськими вчителями. Ми крокуємо вперед, але питання фінансування деяких програм Хабу спрямованих на підтримку дітей залишається актуальним і сьогодні.
– Освіта дітей – це не тільки їхній процес навчання, але й відповідальність батьків. Зокрема, коли мова йде про дитячу освіту за межами України, цю роль в більшості випадків виконують мами. Чи є для них якісь програми, тренінги. Чи потрібні їм поради психологів?
– Психіка людини здатна до самовідновлення, тому іноді достатньо створити необхідні умови. Під час війни дітям насамперед необхідна не освітня підтримка, а безумовне прийняття, любов та стабільність. Наш Хаб якраз і виступає таким місцем, де діти можуть стабілізуватись, а батьки – спілкуватись. За два роки існування через нього пройшли понад 200 дітей, моя дитина 7 років також не виключення.
Існування освітнього простору стало можливим завдяки моєму зверненню й підтримці з боку пані Ольги Колесниченко – заступниці Ізмаїльської районної державної (військової) адміністрації Одеської області та керівнику ГО «КУЛЬТУРНО – РЕЛІГІЙНОЇ АСОЦІАЦІЇ “МЕЛКІСЕДЕК ШТЕФАНЕСКУ”» – протоієрею Михайлу Стегареску, які допомогли від України заручитись офіційною підтримкою місцевої влади м. Галац, Румунія. Щиро вдячні їм за підтримку з дому!
Стан мами важливий для належної підтримки дитини. Діти включаються у переживання мами й хочуть її захистити. З переживаннями дорослих (вина, сором, втрата сенсу, самоцінності та втрата власної ідентичності) бажано працювати з психологом.
Я проводила індивідуальні психологічні консультації й тренінги для жінок та дітей. У Хабі також систематично проводимо психологічні ігри, в тому році вели психологічні гуртки.
Сьогодні «Дитина – майбутнє кожного, а кожний – майбутнє дитини!».
Вчитель може надихнути дитину на кращі зміни, але й може відібрати бажання. У кожного слова є наслідки.
Сьогодні світ змінюється! Вимоги до освіти також повинні змінюватись! Наш освітній простір працює на базі румунського Технологічного Ліцею «Aurel Vlaicu», тут все як у школі в часи миру. Тільки програма більш адаптована під сьогодення. Це важливо для психологічної складової.
Завдяки цьому проєкту, другий рік поспіль мені вдається забезпечити працевлаштування українським вчителям. Наша команда, у якій беруть участь вчителі та батьки разом з румунськими колегами допомагає дітям не лише засвоювати шкільну програму української шкільної освіти, а й зберігати традиції, цінності, познайомитися з новою мовою та знайти друзів для проведення часу поза межами Хабу.
– Які Ваші плани на майбутнє щодо роботи після Перемоги?
– Після перемоги я планую сприяти відновленню України. Моя мета – продовження роботи у сфері психології та освіти, зосереджуючись на підтримці дітей та жінок, які потребують реінтеграції через воєнні події після повернення додому.
2024 рік для мене не простий, я також навчалась онлайн на кафедрі освітнього менеджменту та публічного управління Університету Ушинського м. Одеси, що дає мені ресурси та знання для впровадження ініціатив з інтеграції психологічних аспектів у навчальний процес в найближчому майбутньому.
Вже зараз я створюю можливості для змін кожної жінки через участь у моїх авторських психологічних тренінгах, і це є важливою складовою майбутнього кожної успішної людини в час змін та невизначеності.
Це про розширення чинних програм або створення нових проєктів, спрямованих на розвиток як особистості, так і країни в цілому. Бо зміни починаються з кожного! Зміни починають з тебе!
facebook: Oleksandra Shmyhol
instagram: aleksandra.shmyhol.psy
+38073 208 59 56
ashmyhol.com