Друзі, рекомендую цю бесіду до прочитання, адже Яніна ЛЮТА-ЖИВОТОВСЬКА – видатний фахівець з психології, яка не надягає на своїх клієнтів рожеві окуляри та залюбки ділиться власним досвідом проживання війни.
– Пані Яніно, вітаємо Вас у рубриці «Чарівні українки». З Вами хочемо обговорити стани тих жінок, які починають життя з нуля. Чи є серед Ваших клієнток такі, та як саме Ви їм допомагаєте?
– Перед інтерв’ю я проаналізувала, які саме жінки звертаються до мене. Виявилось, що це, умовно, дві групи: перші – проактивні, які мають холодний розум, аналітичне мислення і сприймають сьогодення, як чергову задачу. Це успішні, реалізовані жінки, які мали бізнес до війни, впевнено керували життям і тепер з таким самим завзяттям починають життя в інших умовах. У цих жінок найчастіше виникають проблеми з емоційно-фізичним виснаженням (вигоранням).
Інша категорія – жінки, які мали «тихе» життя: родина, стабільна робота, день до вечора… Аж раптом шок, стрес, самотність, розпач. Є навіть такі, які говорять «я жалкую що народила дитину, якби не вона, вже наклала б на себе руки».
Я намагаюсь виявити причинно-наслідкові зв’язки поточного стану жінки. Допомогти знайти опори в собі через таланти, особливості, через попередні досягнення. Найбільше я радію, коли жінки пишуть мені про свої успіхи, про нові проєкти, про те, що я надихаю їх своїм прикладом жити й розвиватись далі.
– Цитуємо один з Ваших дописів: «Будь-яка війна трансформує визначення, поняття, погляди, філософію життя». Як на Вас вплинула війна в Україні?
– З війною для мене почався період фізичного, морального, психологічного, ментального, професійного виживання. На восьмий день війни я з молодшими синами виїхала за межі України. Нова країна, інша мова і менталітет, невизначеність, лише виживання на фізичному рівні, непохитне «хочу додому». Я розібрана на гвинтики, серце навпіл. Це невідомість та страх. Я зустрілась з іншою собою: замість мисленнєвих процесів – ментальна жуйка; замість активної, веселої, цілеспрямованої, амбітної, продуктивної щодня я бачила, відчувала ідеального робота, запрограмованого лише на виживання.
Разом із тим я отримала новий досвід та неоціненну підтримку від сім’ї. Мій старший син спочатку натякнув мені на власну психотерапію, а потім подарував свій проплачений пакет психологічних сесій (хоча я не розуміла, що мені це потрібно «я ж психолог», я впораюсь сама, я консультую). Чоловік підтримував чіткими розмовами, сестра короткими холодними фразами повертала мене до життя; батьки телефонували щодня. Я виросла, як особистість, я стала реалістом. Отримала можливість з повною потужністю використати весь свій потенціал, досвід та знання. Я допомогла багатьом жінкам «вистрибнути» за межі свого розпачу.
– Наразі Ви пишете книгу та викладаєте її частково у соцмережу. Поділіться з нашими читачами її ідеєю та змістом.
– Моя книга про стосунки під час війни, про стосунки на відстані і поруч, про стосунки за кордоном, про стосунки в Україні. Це клієнтські історії про кохання: відверте і потворне; про земне і небесне; про одноосібне і взаємне. Про зраду, про підміну понять, про трансформацію любові. Сподіваюсь і вірю, що моя книга буде цікава нащадкам психологам-дослідникам, оскільки я планую в ній дати розповідь про стрімку трансформацію українських жінок. Я хочу, щоб моя книга допомогла людям дозволити собі й оточуючим користуватись правом жити зараз, а не відкладати життя на потім.
– Яніно, які цінності наразі ми маємо, та як вони вплинуть на наше подальше життя після перемоги України?
– Я вважаю, на сьогодні ми маємо чітке усвідомлення наших цінностей і прояв їх через призму війни. Наразі ми отримали розуміння важливості такої цінності, як національна безпека. І тут для мене не тільки про те, що ми маємо плекати цінність психологічних та фізичних кордонів, починаючи з родини, потім дитячий осередок, школа…
На жаль, досить висока ймовірність отримати наступну психологічну травму після жаданої перемоги України. Насправді синдром відкладеного життя досліджено давно. Частина українців «успішно» відкладали своє життя на потім ще до війни і роблять це зараз. В психології це називається фрустрацією (розчарування від того, що бажане не отримано). Щоб не розчаровуватись, варто не зачаровуватись. Війна проявила багатьох, багатьом допомогла подорослішати, багатьом дала дозвіл, нав’язала заборони. Варто усвідомити свої цінності на сьогодні. Дати відповідь на питання, що для мене важливо сьогодні? І допускати, що ваші цінності можуть змінюватись залежно від обставин, стану здоров’я, оточення, вікових особливостей та потреб.
Тому мої рекомендації на кожен день: починайте свій день звечора. Остання година перед сном формує наше завтра. Подумайте, яким би ви хотіли бачити свій день завтра у найкращому його варіанті. Знайдіть час для фізичного навантаження та прогулянок. Давайте собі помірні задачі. Фіксуйте випадки найменшого успіху за сьогодні. Слухайте надихаючу музику. Дотримуйтесь інформаційної гігієни. Обирайте для себе найкраще з того, що можете обрати в цю мить. Позбавтесь токсичних людей.
+380965745179
YanynaG
real__psychologist