Відомий вже вам ОЛЕКСАНДР КІКТЕНКО засновник волонтерського руху «Автопатріот», член спілки виробників будівельних матеріалів та ради директорів конфедерації будівельників України продовжує свою власну боротьбу. Його інфраструктурний інноваційний проєкт переходить на нові стадії, долає перешкоди та дарує надію на світле майбутнє України.
– Олександре, добрий день. У січневому номері ми говорили про майбутнє та Ваші стратегічні плани з відновлення інфраструктури України. Чи зустрічається Вам якийсь супротив на кшталт «не на часі»? Що відповідаєте на це?
– Напевно, тут почну зі скандалів, які ширяться Україною через державні закупівлі барабанів та овочерізок, заміну бруківки десь тощо. Тут питання дійсно в тому, що вони не на часі. Коли ж ми говоримо про майбутнє! Коли ми говоримо про майбутнє дітей та наших воїнів, їх реабілітацію в нормальних умовах, серед українців, а не десь там – варто подумати про те, заради чого захисники зараз борються на фронті. Вони воюють за наше з вами майбутнє! Тож про «не на часі», коли ми створюємо проєкти, які значно покращать якість життя українців після нашої перемоги, мені не можна говорити. Наш проєкт включає в себе усе новітнє, усе важливе, усе інноваційне, створено найкращими фахівцями та тими українцями, які прагнуть виключати корупційні схеми в майбутньому з нашого життя, шукати та здешевлювати витрати, оптимізувати абсолютно усі процеси та залучати до цього інвесторів всього світу.
– Нагадаємо читачам про який саме проєкт йде мова?
– Ми разом з партнерами, друзями, інвесторами та засновниками фондів створили проєкт по відбудові культури, спорту, оздоровчих напрямків, реабілітаційних центрів для наших ветеранів – культурно-спортивні комплекси (КСК) по всій Україні. Це комплекси та арени для багатьох видів спорту, доповнені конструкціями з міцного, але легкого металевого сплаву. В кожному комплексі продумано надійне бомбосховище з усім необхідним.
– Пане Олександре, а з якими труднощами доводиться стикатись у цьому процесі?
– Найбільший біль нашої команди фахівців – це бюрократична система України. Частіше за все ми не можемо подолати представників влади, які не дають можливість отримати землю в тому чи іншому місці. Або обіцяють лише на папері, але по факту не дають. Авжеж, мова йде й про корупцію. Але наш проєкт виключає за визначенням взагалі якісь сірі схеми у роботі. Ми працюємо зараз заради вільної країни та прозорої системи її управління. Тож проблем досить багато, але ми усе подолаємо. Ми маємо принципи, ми маємо гарних партнерів, залучаємо великий бізнес до проєкту й впевнені в його реалізації. Запрошуємо усіх, хто розділяє наші інтереси до співпраці.
– Волонтерство продовжує займати важливе місце у Вашому житті та оточенні. Про які досягнення можете говорити за останні пів року?
– Як і раніше ми продовжуємо з партнерами, цілими сім’ями та друзями збирати кошти, знаходити та відправляти на фронт для наших бійців автівки, необхідну захисну амуніцію тощо. Спілкуючись з нашими бійцями чи не щодня, я чую майже одне те саме. Нам для захисту дуже необхідні дрони різних модифікацій, квадрокоптери, набої, авіація, важка артилерія. Усе це ми вже понад півтора року намагаємось поставляти самотужки, але ж ми не зберемо в сараї авіацію, тож наші бійці дуже чекають саме на цю допомогу.
– Скажіть, а чи має місце у Вашому житті вигорання?
– О, так, влучне питання. На жаль, так. Вже має. Я дійсно настільки сильно останнім часом вкладався в роботу, волонтерство та проєкт, що зовсім перестав відчувати себе, так би мовити, живим. Тож вирішив перерозподіляти пріоритети, делегувати якісь справи, якийсь час приділяти фізичному здоров’ю, вивчати іноземні мови, проводити час з дітьми тощо. Я на власному досвіді зрозумів, що про себе не варто забувати, навіть у воєнний час. Авжеж, я не припиняю ніяку діяльність, просто шукаю шляхи збереження власного психічного та фізичного здоров’я.
– Олександре, такі як Ви люди потрібні Україні, тож бажаємо Вам здоров’я. Останнє запитання. Стосовно війни ходить багато чуток. Як Ви вважаєте, до чого українцям варто готуватись найближчим часом? Які Ваші особисті прогнози?
– Прогнозувати щось у нерівній та нечесній війні важко. Лише можу сказати, що наші воїни будуть до кінця боронити кордони та життя українців. Але ж ми повинні зараз об’єднуватись та допомагати їм. Нам потрібне важке озброєння, нам потрібна підтримка світу. То ж я нічого не прогнозую, лише хочу, аби кожен захисник та захисниця повернулись додому живими та цілими.
Слава Україні!
facebook: Олександр Кіктенко