Медіація – це добровільна, несудова, конфіденційна та структурована процедура, під час якої сторони намагаються врегулювати конфлікт шляхом переговорів за посередництвом медіатора. Разом із КАТЕРИНОЮ КАРАЩУК знайомимось з новим поняттям, аналізуємо медіацію в Україні та за кордоном. Про все це читайте далі.
– Катерино, вітаємо Вас! Поговоримо про медіацію. Який зміст цього поняття?
– Про медіацію можна говорити годинами, адже це універсальний процес розв’язання проблем. Медіація (або посередництво) – це гнучкий процес, який проводиться конфіденційно. У ньому нейтральна особа допомагає сторонам у ході переговорів досягти згоди щодо вирішення спору або розбіжностей. При цьому сторони мають повний контроль над процесом прийняття рішення та самі визначають умови вирішення спору. Додам, що будь-яка медіація – це посередництво, але не будь-яке посередництво – це медіація.
– У яких ситуаціях можна застосовувати медіацію?
– Якогось вичерпного переліку випадків немає, але вона може бути проведена для вирішення будь-якого спору, й це буде доцільно. Медіація не обмежує сторін звернутися до суду для розгляду їхньої справи.
– Обговоримо правовий статус медіатора. Хто це? Посередник?
– Так, ця людина допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації. А потім проаналізувати ситуацію так, аби сторони самі могли обрати найкраще вирішення спору, яке закриє потреби усіх учасників. Ви маєте розуміти, що медіатор – це не експерт, арбітр чи суддя.
– Якщо розглядати поняття медіації у контексті судової системи, чи може вона відігравати ключову роль при примусовому виконанні рішень судів?
– Абсолютно. Виконавці постійно у своїй щоденній роботі намагаються примирити дві сторони конфлікту. З одного боку – кредитори та їх бажання закрити (повернути) борг, з іншого – боржники, які не знають про існування заборгованості та не бажають його оплатити. Правильним рішенням може бути як зменшення відсотків кредиту, так і збільшення часу для погашення. І тут дуже важливо, аби виконавці мали досконалі знання у сфері медіації та розуміння її процесу. Це новітній та правильний підхід до посередництва у контексті альтернативних способів вирішення спорів. Медіація ніяк не зачіпає державні інтереси, сприяє розвантаженню органів державної судової та виконавчої влади і зниженню рівня корупції.
– Чи вказані десь поради виконавцям, аби вони краще розумілися в медіації?
– Правове регулювання медіації міститься у Законі України «Про медіацію». Верховна рада прийняла його 16 листопада 2021 року, визначивши в ньому основні поняття, принципи, статус медіатора та процес проведення медіації. У статті 3 цього закону вказано, що медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу. І взагалі, відповідно до рекомендацій Європейської комісії з питань ефективності правосуддя Ради Європи для забезпечення високого рівня професійної підготовки фахівців у галузі судового виконання, останнім рекомендують проходити навчання техніки управління конфліктами та медіації.
– Які переваги Ви можете назвати при використанні медіації у виконавчому провадженні?
– Їх дуже багато, мною з цієї теми захищено кваліфікаційну наукову працю у Німеччині. Назву переваги тезово.
- Зменшення кількості скарг, що подаються сторонами виконавчого провадження на дії виконавця до суду, Міністерства юстиції України, Асоціації приватних виконавців України, правоохоронних органів.
- Збільшення кількості фактично виконаних виконавчих документів.
- Збільшення кількості стягнутої основної винагороди приватного виконавця/виконавчого збору.
- З’ясування реальних (істинних) бажань (потреб) стягувача та боржника.
- Можливість застосування медіації на етапі розгляду скарги на дії приватного виконавця в суді (приклад: в адміністративному суді розглядалась скарга на дії виконавця).
- Можливість застосування медіації на етапі до початку або під час проведення засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України.
Забезпечення процедури медіації можливістю примусового виконання положень угоди, укладеної за результатами медіації, гарантує реалізацію прав та обов’язків сторін. Одне з основних питань, яке тут виникає, зводиться до того, яке значення мала б медіація у процесі застосування права, результати якої не були б забезпечені державним примусом за відсутності добровільного виконання. Тоді медіація не була б конкурентним інструментом, порівняно із судовим розглядом.
Вищенаведені положення запропоновано нардепам, аби оновити законодавство про медіацію. Чекаємо на це.
– А які принципи медіації можете назвати?
Добровільність, конфіденційність, нейтральність, неупередженість, незалежність медіатора. Загалом, медіація – це добровільний процес в усіх значеннях і його конфіденційність озвучується на початку для усіх суб’єктів.
Самостійне прийняття рішення сторонами (рівність сторін).
Медіатор не може бути допитаним суддею чи правоохоронними органами.
– Можете описати нам стандартний процес медіації та головні фігури, які беруть у цьому участь?
– Беруть участь декілька (будь-яка кількість) рівних сторін та медіатор. Останній, до речі, може брати собі напарників, аби разом з колегою проводити медіацію (комедіацію). Медіатора навіть можна замінити й цей крок ніяк не вплине на загальний процес. Можуть бути залучені експерти, адвокати, спеціалісти, але за згоди сторін. Ще така інформація: сторонами можуть виступати юридичні та фізичні особи.
– Повернемося до теми законодавства України. Ви вже частково розповідали нам про закон, який регулює медіацію. Розглянемо його положення детальніше.
– Знаєте, на цей закон чекали дуже довго. Він ґрунтується на Конституції України його дія поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим). Закон визначає правові засади і порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.
Додам, що за ч. 7 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою. Виконання рішення (зокрема, у примусовому порядку) є завершальною стадією кожного з видів юридичного процесу.
– На Вашу думку, чи потребує наразі цей закон доопрацювання?
– Скажу так: досконалості немає меж і це нормально, адже будь-який закон завжди підпадає під правки нашого сучасного світу. Оскільки я дуже люблю цей надсучасний процес – медіацію, то завжди маю коментарі та бажання втілити все це у життя. Але всьому свій час. Одна з ідей, на які дуже чекаємо – страхування діяльності медіатора.
– Катерино, Ви кажете, що дуже любите медіацію, а чому?
– Це геніальний та, водночас, простий процес, оскільки медіація відступає від правових позицій, а працює з інтересами. Вона не порпається у минулому, а дивиться тільки у майбутнє. Не блокує та не приховує емоції сторін, а вивільняє їх. Тут ще весь секрет в особливому процесі, який йде від інтересів до рішень: відкриття, дослідження, розробка варіантів та підписання угоди. Тобто основна мета медіації – пошук рішення, яке кожна зі сторін конфлікту буде вважати справедливим для себе. Ідеальний результат – консенсус, а не компроміс.
– Добре, але якщо порівнювати законодавство нашої держави та Європи саме у темі медіації, чи буде різниця?
– Є відмінності. Розглянемо досвід деяких європейських країн щодо використання медіації у сфері виконавчого провадження.
Для прикладу, у Франції при Національній палаті виконавців (офіцерів юстиції) функціонує спеціальний Центр медіації виконавців. Право застосовувати медіацію у французьких офіцерів юстиції з’явилося за Декретом Уряду у 2011 р. яким передбачено право виконавця здійснювати посередницьку діяльність. Виконавець, який визнаний таким, хто володіє якостями, необхідними для виконання функцій медіатора, може врегулювати конфлікт між боржником і стягувачем, дотримуючись балансу інтересів сторін виконавчого провадження. Французький виконавець має право діяти на прохання сторони або на свій розсуд, стаючи медіатором з цивільних, корпоративних, комерційних, трудових, сімейних та інших спорах. Найчастіше за участю виконавця в ролі медіатора вирішується питання про порядок повернення боргу. Слід зазначити, що виконавець за французьким законодавством не може бути медіатором, якщо він раніше був задіяний у врегулюванні цього спору на будь-якому етапі (доставляв повістку, видавав процедурні акти тощо). Після проведення медіації виконавець також не може брати участь у справі, в якій він уже фігурував як медіатор
Законодавство Бельгії також передбачає можливість виконавця бути медіатором у цивільних, трудових, сімейних та інших категоріях спорів. Законодавець передбачив, що виконавець, який має професійні знання і володіє інформацією з конкретної справи, здатний примирити різні точки зору на користь обох сторін. Правила професійної етики виконавців забезпечують їхню нейтральність, незалежність, неупередженість та конфіденційність. У Бельгії основна частина процедур медіації на стадії виконавчого провадження припадає на угоду сторін щодо порядку повернення боргу. Нерідко зустрічається і використання процедури медіації при врегулюванні трудових спорів.
У Нідерландах виконавці наділені повноваженнями проводити процедуру медіації з широкого кола спорів. На думку професійної спільноти виконавців Голландії, значна частина спорів між стягувачем та боржником має гарні перспективи під час використання медіації. Особливо вітається проведення процедури медіації на стадії виконавчого провадження при врегулюванні сімейних спорів, коли колишнє подружжя вирішує питання про подальше виховання дітей.
У Швеції законодавством передбачено обов’язкове застосування процедури медіації щодо спорів про передачу дитини від одного до іншого з батьків. Відповідно до шведського закону про медіацію у деяких справах цивільно-правового характеру сторони, які уклали угоду за результатами медіації на будь-якій стадії цивільного процесу, можуть пред’явити її суду з метою затвердження цієї угоди у формі рішення суду.
У правовій доктрині Польщі, як зазначає доцент О. Б. Верба, медіація та виконавче провадження, з одного боку, є елементами процесу застосування права, а з другого – самостійними процедурами процесу пошуку/ухвалення рішення. На практиці один інститут доповнює інший: медіація дає примусовому виконанню виконавчий документ, а виконавче провадження дає можливість втілити у життя положення/умови угоди за результатами медіації у випадку відсутності добровільного її виконання.
Також додам, що згідно з Директивою 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21.05.2008р. про певні аспекти медіації у цивільних і комерційних справах: «Медіацію не слід розглядати як гіршу альтернативу судовому розгляду лише тому, що дотримання умов угод, укладених шляхом медіації, залежатиме від доброї волі сторін. Таким чином, держави-члени повинні забезпечити щоб сторони, які досягли письмової угоди шляхом медіації, могли отримати гарантії можливості їх примусового виконання».
– Дякую за Ваше детальне пояснення процесу медіації в Україні та за кордоном. Але ми не говорили про те, чому Ви власне вирішили стати медіатором?
– Ця історія почалася у 2015 році. Тоді в Україні стартувало навчання медіаторів, і я одразу попросила мого керівника у департаменті ДВС України дозволу вступити на навчання. На що він мені сказав: «Катерино Леонідівно, а що це таке?» (*сміється). На той момент зробити цього не вийшло, а ось зараз, у розпал війни так сталося, що я захистила диплом і стала медіатором. Для мене медіація – це як свіже повітря у такий важкий час.
– Диплом Ви захищали у Німеччині. Як так сталося?
– Українських медіаторів навчали та приймали захист дипломних робіт саме німці. Фізично ми складали екзамен в Києві у нашій Києво-Могилянській академії. На великому екрані з відеокамерами нас слухали журі й виставляли бали. Було дуже складно, адже усі медіатори вже сформовані люди з кар’єрами, але й було цікаво. Щосуботи ми брали участь у симуляціях медіації, а потім захищали кваліфікаційні наукові праці.
– Якщо підсумувати, то якими правами та обов’язками наділено медіатора?
– Правовий статус медіатора врегульовано у згаданому вище Законі, кодексі етики медіатора:
– під час медіації медіатор повинен бути незалежним від сторін медіації, органів державної влади, місцевого самоврядування їх посадових та службових осіб, інших фізичних і юридичних осіб;
– медіатор повинен бути неупередженою особою, яка допомагає сторонам конфлікту (спору) здійснити комунікацію, досягти порозуміння та проводити переговори;
– медіатор має право надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів;
– медіатор не має права вирішувати конфлікт (спір) між сторонами медіації або спонукати сторони до прийняття конкретного рішення по суті конфлікту (спору);
– медіація здійснюється на засадах рівності сторін.
– Як можна обрати собі медіатора?
– Є спеціальні бази з даними медіаторів (реєстри), в яких ви власне і можете обрати собі посередника, наприклад, на сайті Національної асоціації медіаторів України (http://namu.com.ua/ua/members/).
– Катерино, після отримання сертифікації медіатора, які плани маєте на майбутнє?
– Я навчаюся в аспірантурі й працюю над написанням дисертаційного дослідження стосовно проблематики медіації та виконавчого провадження. Хочу усім донести інформацію про те, що це мирний спосіб вирішення конфлікту. Планую впровадити свої знання та досвід, отримані за кордоном, в Україні й розвивати цей напрям, адже медіація – це майбутнє.
facebook: UkrainianMediationCenter
facebook: Екатерина Каращук
pv.karashuk@gmail.com
orcid.org/0009-0008-6445-5836