Жінки України – непереможні. Попри усі іспити долі вони продовжують виборювати право на життя та допомагати захисникам. Сьогодні говоримо з ОЛЕНОЮ ІВАНОВОЮ. Вона професійна співачка, викладачка гри на гітарі та естрадного вокалу, що живе у Бельгії та робить усе можливе, аби українська нація була вільною. Разом з колегами вона продовжує популяризувати нашу культуру. Друзі, це доволі коротка бесіда з віршем, який закарбувався навічно у нашому серці…
– Пані Олено, дякуємо, що долучились до цього випуску. Почнемо із Ваших творчих досягнень.
– Я співачка, українка та мама трьох дуже талановитих діточок. Це, напевно, головні мої здобутки. У Чернігові протягом дванадцяти років я співала у рок-гурті «Lena Ivanova». Я лауреат Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів та фестивалів. У 2019 році ми зайняли третє місце на Всеукраїнському фестивалі «Червона Рута». Встигли відзняти один професійний кліп. Якщо про сьогодення, я разом із родиною та трьома дітьми протягом дванадцяти днів провела у бомбосховищі, де написала багато віршів та новий текст для гімну України. Ми його співали, як молитву щодня разом з дітьми і продовжуємо це робити.
– Якою була Ваша головна мета на виступі у Європарламенті?
– Головна мета – отримати допомогу для наших захисників, а саме – зброю. Адже ворог перевищує нас чисельністю, тож це дуже важливо для нас – мати найсучасніше та найпотужніше озброєння. Нас менше, але ми захищаємо не лише свою землю, свої домівки, свої родини, а й СВОБОДУ інших країн також! Правда і Бог на нашому боці. Я вірю, що Україна переможе. Бо ми не одні. Ми разом! Нас підтримує весь цивілізований світ. Я дуже вдячна полякам та бельгійцям, які допомагають українцям. Дякую усім країнам, які з нами.
– А хто підтримує Вас сьогодні у волонтерській діяльності?
– Насправді дуже багато людей сьогодні підтримують нас. Серед тих, кого хочу виокремити – бельгійський поет Ален Ванклостер, який п’ять років тому був в Україні і написав збірку поезій про Чорнобиль. Зараз у Бельгії він допомагає мені організовувати концерти, переклав три мої пісні нідерландською, тож я співаю не тільки українською, англійською, французькою, а ще й цією мовою. Іноді він і виступає зі мною для українських біженців чи на благодійних вечорах. Він допоміг мені організувати збір коштів для мінометної батареї 119-ї окремої бригади територіальної оборони Чернігова. Далі буде…
– Пані Олено, дуже дякуємо за те, що Ви продовжуєте говорити про Україну та допомагати нашим захисникам, скажіть, як долаєте негативні психоемоційні стани?
– Протягом двох місяців ми були у тяжкому депресивному стані. На той момент мені допоміг досвід з психології. По-перше, неможна бути в ізоляції, проте варто бути наодинці інколи. Також я відновила практику «ранкових сторінок» – це, коли прокидаєшся та виписуєш потік думок на три сторіночки. Це звільняє мозок від зайвого. До того ж я вчуся знов прислухатись до свого тіла. Якщо втомилась, займаюсь «святим неробством». А заняття йогою чи біг заряджають бадьорістю.Я впевнена, що навіть 20 хвилин на день спроможні відновити настрій та міць. Також я відновила «практику вдячності», коли ввечері треба сказати Всесвіту чи Богу, за що ви дякуєте сьогодні. Потім молимося з дітками, бо молитва зцілює.
Я хочу ділитись своїм досвідом з людьми і допомагати їм не лише піснями. Тому зараз навчаюсь в «Українському інституті Позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту». Хочу допомогти українцям через консультування та музику. Думаю, що мої пісні, які і зараз заряджають позитивом, стануть ще більш цілющими. Бажаю усім українцям оптимізму та віри.
Слава Україні.
Дизлайк війні! Бо діти постаріли.
І втрачене дитинство назавжди.
Та, дяка Богу, вижити зуміли
В кривавій і позорній цій війні.
Не всі… Та когось доля врятувала,
І в їхній пам’яті назавжди гул сирен,
Та вий людей, що мерли та втрачали…
Й ненависть до кривавих ПАЛАЧЕЙ.
Безмежна туга за своїм минулим,
За мирним, безтурботним плином днів.
Ми рідної домівки не забули,
Хоч фатум світом нас розпорошив.
Хтось вдома, хтось зростає на чужині,
Мов квіти к сонцю крізь асфальт – з нуля…
І кожен день ми молимось віднині,
Щоб усміхалось в МИРІ немовля,
Щоб ворог наш поклав додолу зброю
І геть пішов, як танувші сніги,
Щоб Бог звільнив усі серця від болю,
Щоб мир і тиша, тиша навкруги!
Життя – не шахи, хід не відмінити.
І жевріє надія – згине зло.
Та щем у грудях, бо ніколи вже, ніколи,
Ніколи більш не буде – як було.
Прокинулась народу давня сила!
Така ціна велика!!! Недарма!
Відродиться, зміцніє Україна –
Ця віра скелею у грудях пророста!
Instagram: lenka_uragan
YouTube: Lena Ivanova-Singer
Facebook: Lena Ivanova (Чернігів)
Презентація нового кліпа https://youtube.com/watch?v=G9A4Gukp_5Y&feature=share