Історії успіху українців під час війни завжди наповнюють наші серця гордістю. Оксана ПРОКОПЕНКО у цьому інтерв’ю ділиться своєю розповіддю. Про те, як відкрила нову справу та змогла віднайти баланс у житті — читайте далі.

• Вітаю Вас, Оксано! Спілкуватися з харчовим експертом дуже цікаво, маю Вам зізнатися. Тож, поговорімо про Ваш професійний шлях. З чого він почався?
• Знаєте, я маю дуже специфічний професійний шлях. З дитинства мріяла бути вчителем, а тоді — директором приватної школи. Потім біоінженером і займатися наукою, а саме генною інженерією. Та з часом мене поглинули інститут, стажування на виробництві. Моя професійна діяльність не переривалася навіть на повноцінну дискретну відпустку. Я почала працювати в одній з найпрогресивніших аграрних компаній «Ерідон» і у 21 рік вже була керівником зі штатом у 22 особи. Згодом у моєму житті з’явилися виробничі об’єкти та побудова однієї з перших роботизованих Ферм в Україні. Я присвятила своє професійне життя органічному виробництву та експертизі якості харчових продуктів.
• Війна в Україні принесла в наші життя багато жаху та страждань. Вона вплинула на кожного з нас. Поділіться, будь ласка, своїми трансформаціями.
• З початком війни, як і більшість українців, ми думали про виїзд за кордон. Навіть доїхали до прикордонної зони. Там була черга в кілька десятків кілометрів. Емоційний стан був досить хитким, я обіймала свого десятирічного сина і намагалась заспокоїтись. Нашому хлопчику на другий день повномасштабного вторгнення виповнилося 10 років і це розривало моє серце. Ось так, сидячи в машині він мене запитав: «Мам, а чому ми маємо їхати з дому? Ми не будемо захищати наш дім і країну?». Уявляєте? Я так плакала від цієї думки, що просто поцілувала сина і розвернула машину назад додому. Нас не зупинили ні ракети, ні тривоги, ні той факт, що в автівці просиділи понад 20 годин. Моя родина повернулася у свій будинок і почала нове життя в цих жахливих реаліях.
  Згодом я придбала Львівську торгову марку і відкрила сироварню. Адже вже все знала про якість молока та м’яса. У мене були навички: як відрізнити хороший продукт, як коригувати смак, які мають бути якісні показники та що таке органічне виробництво.
  Зараз я почала пізнавати перероблення та кінцевий продукт. Ми зайнялися розвитком свого Українського якісного бренду — Lemberg Cheese.
• Чи змінився Ваш світогляд за ці 14 місяців?
• Звичайно. Головна думка, яку я засвоїла — ми маємо милуватися життям, а не терпіти цей день в надії, що наступний стане кращим.
• Назвіть нам головні правила правильного харчування, яких дотримуєтесь особисто.
• Гарне питання, бо зараз так багато різних трендів і тверджень. Та правильне харчування — це не про заборону. Це про якісні продукти: овочі, крупи, м’ясо. Все має бути збалансованим. Не обмежуйте себе, бо такі дії породжують стрес. А стрес хочеться заїсти. Порочне коло. Я, наприклад, дозволяю собі навіть інколи їсти McDonald’s. Якщо прислуховуватися до свого організму, то можна обрати саме те, що необхідно. Звідси отримаєте такий необхідний баланс.
• У кінці нашої розмови, я хочу запитати Вас — які б слова Ви передали українцям через наш журнал?
• Дорогі українці! Віримо і діємо й далі. Ми — діти прекрасної землі української. І якщо не ми, то хто покаже світу нашу силу волі та внутрішню силу? Тому, разом долаємо ворога та будуємо краще майбутнє для подальших поколінь.