Наша гостя, як завжди непереможна та стійка. Іноді здається, що в неї нескінченні сили. Марія ПУСТОВА, депутат Дніпропетровської обласної ради та керівник ГО «Обирай життя» стала взірцем для багатьох дніпрянок, адже має невичерпну силу та жагу до життя. Так само вона невпинно дарує життя усім, хто її оточує, допомагаючи кожному. Пані Марія не полюбляє багато розповідати про свої благі справи, однак має, що сказати вам. І це, напевно, найголовніші слова для кожного українця.

– Пані Маріє, українки вже надто міцно довели свою мужність усьому світу. Скажіть, якими Ви вбачаєте українських жінок після майже півтора року великої війни?
– Я впевнена на сто відсотків, що наша нація нескорена та незламна. Попри усі біди, які несе війна, ми продовжуємо рятувати один одного, допомагати, вірити та надихати. Ми стали сміливіші та впевненіші попри важкі випробування. Українська жінка сьогодні розкрилась, здається, на максимум. Вона довела усьому світу не тільки красу нації, а й неймовірну стійкість. Українки були прекрасні завжди, а зараз – вони приклад для наслідування.
– Війна багатьох змінила та продовжує. Як, на Вашу думку, змінились наші містяни? Чого нам не вистачає, як гадаєте?
– Місто Дніпро, на жаль, страждає досить сильно від ворога. Наші містяни стали ще більш об’єднані, і це доводить біда. У скрутну годину усе місто мчить на допомогу один одному. Дніпряни та жителі області проявляють такі риси характеру, що нас можна назвати єдиним організмом. Авжеж, в кожній сім’ї є проблеми, але ж ми їх долаємо, ми демонструємо українцям з інших регіонів силу єдності. І цим я дуже пишаюсь. А не вистачає нам лише перемоги.
– Що саме Ви особисто у собі вдосконалили за останні місяці?
– Знаєте, я завжди була дуже чуйною людиною, ніжною жінкою, дбайливою та уважної до інших. Війна ж тільки вдосконалила мою сутність. Я ще більш впевнилась в тому, що чим більше добра ми робимо, тим менше у світі залишається місця для зла. І це істина. Усі ми маємо бути ще більш уважними та чуйними до тих, хто поруч, для тих, хто нас оточує, для тих, хто цього потребує… Ми повинні мати повагу до кожної людини. Це і є людяність. Доброта, взаємоповага та щирість – це прояви, які можуть врятувати нас від багатьох негараздів і навіть стати порятунком чийогось життя.
– Маріє, поділіться Вашими успіхами у цей складний час відносно робочих процесів. Чого Вам та Вашим колегам вдалось досягти за останній рік для містян?
– Напевно, сьогодні складно буде перелічити усі наші досягнення. Проте, на честь дня захисту дітей, я наголошу саме про них. Сьогодні усією командою ми працюємо над тим, аби нашим українським діткам було хоч трохи спокійніше. Ми приділяємо велику увагу дітям, які залишились без батьків, які потребують підтримки дорослих. Наші діти малюють війну, співають «Червону калину» і мріють про перемогу. Війна зробила їх дорослими. Тому від кожного з нас залежить доля дітей сьогодні, а від сьогоднішніх дітей — наша з вами завтрашня доля. Світ дитинства – це найкращий світ. І саме ми, дорослі, повинні його таким підтримувати. Тому, не буду перелічувати усі наші досягнення, просто скажу відверто, що ми командою робимо максимум не тільки для наших захисників, а й для кожної маленької посмішки юних українців.
– Залишатись жінкою у війні – це особливий шлях, що потребує надзусиль. Що допомагає Вам зберігати жіночність сьогодні?
– Напевно, віра в ЗСУ, бажання виглядати завжди гарною для українських чоловіків, прагнення залишатись жінкою за будь-яких обставин. А секрети краси сьогодні доволі прості – життя, прагнення жити та відчуття наближення нашої перемоги.
– Дякуємо, пані Маріє, за усе, що Ви робите з командою. Напевно, найважливіше питання – що нам, жінкам, робити сьогодні, аби після перемоги не втратити себе?
– Мої добрі, хороші люди. В цей нелегкий для нас час прошу триматися, ВІРИТИ, мати надію, що після заходу сонця буде схід. Після чорної смуги обов’язково буде біла. Війна закінчиться і наступить мирний світанок. Ми разом здолаємо усе. Як кажуть в народі: «не розкисайте», бо нам будуть потрібні сили для відбудови й радості! Цінуйте кожен день і кожну мить. Цінуйте тих, хто поруч. Тих, хто поділяє з вами горе й печаль. Тих, хто подвоює щастя й радість. Тих, хто продовжує тримати вас за руку…
Від свого імені та імені усіх жінок України я висловлюю слова вдячності усім вчителям, педагогам, керівникам ліцеїв, гімназій та дитячих садків. Ви робите неймовірну справу, продовжуючи виховувати майбутні покоління у такі важкі часи. Дякую вам усім!