Постійна комунікація, тримання обох рук на пульсі подій, оперативне реагування та виконання поставлених завдань. Володимир ШОЛОМИЦЬКИЙ розповідає про становлення медичного фронту в Україні та ділиться тим, що потрібно зараз лікарям на нулі.

• Володимире, Ви зараз опікуєтеся медичними підрозділами у найгарячіших місцях бойових дій. Як саме це відбувається?
• Так, дійсно, як начмеду батальона ДФТГ «Воля» мені доводиться вирішувати багато актуальних проблем і запитів. Вони стосуються здебільшого номенклатури постачання засобів медичного захисту бійців, логістики, своєчасного забезпечення всім необхідним. Ця діяльність напряму пов’язана з опікою життя і здоров’я наших воїнів. Так, наприклад, неякісний турнікет може не зупинити кровотечу й у вирішальний момент зламатися. Тому тут і питання надійних постачальників перевіреної, сертифікованої продукції.
  Війна на мене дивиться очима бійців наших підрозділів, медперсоналу лікарень, керівників муніципальних та обласних державних установ біля лінії фронту, до яких ми навідуємося, підтримуємо зв’язок і координуємо нашу волонтерську діяльність в питаннях постачання медичного обладнання, необхідних медикаментів.
• Наскільки український медичний фронт виявився готовим до того, що почалося?
• До такого зухвалого повномасштабного вторгнення не була б готова жодна країна, жодна медична система. Після пандемії у медиків з’явився новий досвід, але медицина України в цілому була ослаблена, тому з початком війни стало ще складніше. Проблема була не тільки в медикаментах, а й в лікарях та іншому персоналі: велика кількість кваліфікованих працівників виїхали за кордон, інші – поїхали у гарячі точки допомагати нашим бійцям.
• З чим Ви стикнулися під час перших днів повномасштабного нападу росії?
• З нестачею кваліфікованих спеціалістів на фронті, дефіцитом медикаментів та панікою населення. Особливо потрібними були засоби тактичної медицини, на які одразу виник дефіцит, оскільки війна порушила логістику забезпечення медпрепаратів та обладнання. Нові поставки не встигали відвозити до прифронтових територій. Люди, яким дійсно потрібна була допомога, не могли повноцінно її отримати. Запаси аптек швидко скінчилися, а завезти нові партії препаратів було вкрай важко.
• А зараз яка ситуація?
• Наш народ – неймовірний. Попри щоденні виклики війни ми за короткий період згуртувалися й змогли налагодити поставки різноманітних медикаментів з-за кордону, навчились правильно їх розподіляти за пріоритетами, надавати допомогу у найпекельніших точках нашої країни. Повномасштабна війна внесла суттєві зміни в умови функціонування медичних закладів. Зараз величезна кількість центрів та лікарень вже оснащені генераторами та можуть працювати у критичних ситуаціях. Медична сфера з труднощами, але вже підлаштовується під умови роботи сьогодення. А спеціалісти, які виїхали, повертаються на Батьківщину. І це дуже радує.
• Володимире, у який момент було найскладніше?
• Найскладніше завжди на початку, адже усі ми не були на 100% готовими до того, що відбулося. Реальність виявилася жорстокою. Найважчим було доставляти на нуль й прифронтовим територіям гуманітарку.
• Яка допомога треба просто зараз і як її можна через Вас передати?
• Наразі дуже важливою стала підтримка та оснащення всім необхідним саме військових медичних установ, лікарів, а також польових медиків, адже саме завдяки їм ми рятуємо наших бійців. Завжди потрібні засоби тактичної медицини, аспіратори, дефібрилятори, кровоспинні засоби, апарати для підігріву крові, різноманітне медичне обладнання (електрохірургічні установки, модульні монітори пацієнтів, апарати для штучної вентиляції легень тощо). Усю необхідну допомогу ви можете передати у приймальню Національної Медичної Палати України.
  facebook: volodymyr.sholomytskyi.9
  facebook: Sholomytskiy
  instagram: vladimir808080
  http://sholomytskyi.com.ua