Її голос привертає увагу та несе у собі силу й підтримку усім українцям. Співачка Світлана КЛОЧКОВА-КОВАЛЕНКО розповідає про свій шлях у творчості, як переживає війну та допомагає ЗСУ боротися з ворогом у війні.

• Світлано, Ви працюєте в офісі, займаєтеся концертною діяльністю, є дружиною, донькою, мамою та бабусею. Як Вам вдається поєднувати такі різні ролі?
• Як не дивно, але робота в офісі навчила мене планувати та шукати можливість використати з користю кожну хвилину. Зранку їду на роботу, по дорозі в офіс вчу або прослуховую попередню репетицію чи програму майбутнього концерту. Між підготовкою до концерту можу послухати інших українських виконавців або пошукати новий репертуар. Після роботи, в залежності від дня, проводжу репетиції, передивляюся програму, можу щось почитати перед сном. Вдома мені дуже допомагає чоловік. Він любить готувати, тому в робочі дні на кухні майже не з’являюсь, а на вихідні ми куховаримо разом. Також у вікенд ми з чоловіком та онучкою їздимо до наших батьків. А отже, на себе часу зовсім не вистачає (сміється): вранці встала, вмилася холодною водою, нанесла крем, зробила невеличкий макіяж і побігла. Моє життєве правило і принцип: «Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». Тому, мабуть, мені по життю завжди зустрічаються приємні й доброзичливі люди. З іншими не спілкуюся.
• Розкажіть, як змінилося Ваше життя за останній рік? Чого навчила війна?
• Моє життя планомірне і розміряне. Кожного дня робота в офісі, ввечері репетиції до концертів або заняття з ученицями, на вихідних або поїздка до батьків або запланований концерт. Тепер планувати щось дуже важко, оскільки немає впевненості чи наступить для тебе завтра. Тому, потрібно жити сьогоднішнім днем. Найголовнішим у житті є твоя родина. Немає нічого більш цінного, ніж чоловік, діти, онуки та батьки. Так сталося, що живучи в лівобережній частині Києва, я війну не бачила власними очима. У перший день, 24 лютого, ми виїхали до батьків в Березань. Бойові дії відбувалися в 30-50 км від нашого перебування, тому ми чули тільки вибухи, бачили, як над нами літали ракети та літаки. Коли в середині березня бойові дії посилилися, ми з дітьми виїхали в Тернопіль. А в середині травня повернулися у Київ.
  Наприкінці 2022 року (31 грудня) я потрапила в лікарню з діагнозом тромбоемболія легеневої артерії. Дякуючи Богу та моїм ангелам-хранителям, а також моєму чоловікові та лікарям, я залишилася живою. Значить моє призначення ще не завершене, значить я ще тут потрібна. На жаль, період відновлення довготривалий, але маю надію, що ще співатиму сольні концерти.
• Знаю, що досить часто Ви проводите концерти на підтримку ЗСУ. Де саме їх організовуєте? І у якому форматі (офлайн чи онлайн)?
• Чесно, перші два тижні взагалі співати не могла, на мене нападали панічні атаки і я могла тільки кричати. Але онлайн концерти в укриттях моїх друзів потихеньку почали виводити мене з цього стану. Спочатку, коли не було можливості проводити живі концерти, я їх робила у віддаленому форматі. А вже у травні ми повернулися в Київ, де потихеньку почали відкриватися заклади. Там вже я могла організовувати невеличкі камерні виступи.
  Найдавнішим моїм другом, який завжди йде на зустріч, є Національний музей літератури України, тому всі мої програми починаються з цього майданчику. Гарне розташування та приємний персонал музею завжди приваблювали цікавих слухачів, співрозмовників та співучасників. Дуже вдячна й іншим платформам, на яких для мене завжди відкриті двері: це музей видатних діячів української культури, музей ім. В.Косенка, будинок актора, будинок вчених тощо.
  Також зараз осередком культурної та просвітницької роботи стали бібліотеки. Тому часто мої заходи відбуваються саме там: бібліотека ім. М. Реріха, центральна бібліотека Солом’янського району, бібліотека ім. Лесі Українки, Деміївська бібліотека тощо. Звісно, що концерти відбуваються і в інших закладах, так би мовити – камерних залах.
• Світлано, на свої виступи Ви одягаєте неймовірні плаття-вишиванки. Де їх берете і чи багато національного одягу у Вас?
• Дуже люблю одяг з елементами української вишивки. Першим моїм вбрання була спідниця народного хору села Погреби, Київської області, яку я знайшла у своєї подруги та куми у закутку. Її мама співала у цьому хорі. Наразі маю сукню від майстерні Гойра (Львів), а також замовляю в українських майстринь. Намисто – авторські роботи Іванни Мороз, а взуття – Олега Земнухова, майстра виробів із технічної коноплі. Найціннішою є юбка (верхній одяг) моєї прабабусі Одарки, яку я використовувала у сценах з опери Вериківського «Наймичка» та Аркаса «Катерина».
• Яка зараз Ваша найулюбленіша пісня?
• Знаєте, не маю улюблених пісень. Я люблю кожен рядок, який виконую. Навіть ті, які мене просять вивчити автори або тематичні твори до певних концертів, намагаюся полюбити. Бо без цього не зможу їх співати з душею.
  Проте, наразі є одна робота, яка зараз є актуальною та відкликається у моєму серці – це пісня на слова Валентини Швежикайте і музику Сергія Новохацького «Я б зуміла». Вона написана влітку 2022 року, а темою є війна.
  Пані Валентина виклала слова на теренах Facebook. Побачивши їх, відчула, що це має бути готова пісня, і музику до неї має написати Сергій Новохацький. Я запропонувала йому це зробити й через декілька днів отримала готовий твір до виконання. Ось вам приспів:
  Дай мені, Боже, крила,
  аби я під небо злетіла,
  аби я тебе захистила,
  аби ту війну зупинила,
  я б зуміла.
• Що допомагає Вам тримати себе у руках, не здаватися і йти далі своїм шляхом?
• Я б сказала не що, а хто. Це мій чоловік. Він моя опора, моє заспокійливе, друг та порадник, моє кохання.
• Що надихає Вас співати для людей? У Вас є муза?
• О, музико! Як хочеться багато показати творів, які написані українськими композиторами та поетами, познайомити слухачів з багатогранністю цих талановитих, а іноді геніальних творців. На жаль, поєднання творчості та банківської справи не дає можливості повністю з головою поринути в музику. А отже, музою для мене є сама музика.
  Надихають мне мої слухачі, які приходять на концерти, слухають записи та пишуть свої відгуки, побажання і коментарі.
• Над чим зараз працюєте? Чи очікувати Вашим прихильникам нової композиції найближчим часом?
• У 2023 році планую організувати ювілейний концерт до дня народження та 20-ї річниці творчої діяльності, ну і збирати кошти на підтримку ЗСУ та інші благодійні цілі. На моїх концертах часто лунають прем’єри. У планах і нові пісні на музику Сергія Новохацького та Анатолія Лаврінчука та інших композиторів, як сучасних, так і класиків української музики, а також поетес Лариси Недін і Антонії Цвід тощо. Багато хочеться зробити та показати.
• Де можна подивитися записи Ваших концертів та виступів?
• Найчастіше записи виступів я викладаю на сторінках Facebook та YouTube:
  • facebook.com: svitlana.kovalenko.1;
  • youtube: @svetlana2903.
  А зв’язатися зі мною можна через мої соціальні мережі:
  • Instagram: svitlana.kovalenko.1;
  • E-mail: lana_kovalenko@ukr.net.
• Наостанок, щоб Ви побажали українкам напередодні всесвітнього дня жінок?
• Україночки, знайте, що ви – найкращі, найсильніші, найщедріші. Любіть та будьте коханими. Хай нарешті в нашу Україну прийде мир та найочікуваніша перемога, повернуться живими й неушкодженими всі наші рідні та кохані! Хай наші жінки будуть найщасливішими у світі. Дай, Боже!