Весела, невгамовна, творча і непосидюча вихователька вінницького дошкільного закладу №35 Лілія КОЛІСНИК легко перетворюється у добру фею чи клоуна веселуна. У нашому інтерв’ю вона розповідає про любов до своєї професії та ділиться методикою «Як навчити читати малюка».
- Вітаю Вас, Ліліє! Розкажіть нам, чому вирішити присвятити своє життя професії педагог?
- Навзаєм. Для початку треба відповісти на питання – що значить бути вихователем? Власне, професія вихователя – це можливість постійно перебувати у світі дитинства, казки й фантазії. Особливо усвідомлюєш значущість цієї роботи, коли бачиш очі дітей; вони жадібно ловлять твоє кожне слово, погляд і жест. А ще, вихователь – творець! Адже не дарма дітей називають «квітами життя», і цю роботу можна порівняти з працею садівника. Одна рослина любить світло сонця, інша – прохолодну тінь; одна – берег струмка, інша – висохлу гірську вершину. Для кожного потрібен особливий, тільки для нього відповідний догляд, інакше є ризик згубити ніжні пагони. Так і в моїй роботі: кожній дитині треба дати любов, розуміння його індивідуальності. Взагалі, про професію вихователя мріяла з дитинства, для мене це справжнє покликання. І протягом усіх цих років я показую, що моя робота дуже цікава. А сучасні вихователі – це багатогранні особистості.
- Ви маєте 25 років досвіду. Чи важко взагалі бути вихователем?
- Безперечно, праця вихователя важка, адже нелегко бути зразком для наслідування, порадником, суддею, наставником. Діти бувають різні: зухвалі, невгамовні, сором’язливі та боязкі. Що в дитячому садочку можуть їм дати? Перш за все – любов! Бути вихователем в сучасних умовах складно і відповідально, оскільки потрібні не тільки всебічні знання, досвід, але і величезне терпіння. Необхідно постійно перебувати у творчому пошуку, вносити в роботу щось нове. Та моя професія потрібна і дає суспільству дітей, адаптованих до життя, впевнених у собі й готових до подальшого навчання. Взагалі моя робота базується на вічній заповіді: не нашкодь. Адже душа дитини — це не кам’янистий грунт, а квітка, якій необхідно допомогти розкритися. І, більш того, необхідно навчити своїх вихованців йти важкими дорогами знань, не чекати готових рішень, а шукати й знаходити самим.
- Розкажіть про свої робочі будні у дитячому садку.
- Знаєте, колектив у нас зібрався творчий та амбітний. А наш керівник Горобчук Наталія Семенівна взірець для наслідування. На роботі, окрім прямих обов’язків, я постійно чимось зайнята: то вишивку показую діткам, то режисую відеохроніку життя наших вихованців, то розігруємо різні сценки. Дуже багато чим займаюсь.
- Ліліє, чи використовуєте якісь незвичні методики навчання у своїй роботі?
- Звичайно. Розповім про цікаву методику американського вченого Глена Домана «Як навчити дитину читати». Вона складається з 5 принципів.
- Починайте розвиток дитини якомога раніше.
- Повага – необхідно ставиться до дитини, як до дорослої людини.
- Всі домашні вправи потрібно проводити тоді, коли малюк відчуває себе ситим та бадьорим.
- Всі заняття мають закінчуватися до того, як дитина відчує втому.
- Методика принесе бажані результати, якщо кожен урок буде систематичним і послідовним.
- А чим займається вихователька Лілія у вільний час?
- Я люблю подорожувати й була у багатьох країнах світу. Останні роки захопилась подорожами Україною. Виявляється, що у нас є надзвичайно красиві місця. Також маю такі хобі: вишивка різними техніками, в’язання картин та портретів шпицями. Колекціоную монети та ляльки в національних та старовинних костюмах. Маю велику колекцію кишенькових календариків, які мені дістались у спадок від моєї мами. Жіночу енергію черпаю на різних світських заходах: театр, живі концерти. І мрію про мирне небо в Україні.
- facebook: Лілія Колесник
Instagram: Лілія Колесник
Telegram: Лілія Колесник