Берегині миру виступають на підтримку України та її незалежності. Зоряна ПОРОТЬКО натхненно розповідає про наших військових, волонтерів, жінок та дітей, а також про усіх, хто допомагає у війні з мороком.
Ми — українці! Незламні, нескорені, непереможні!
Настала весна 2023 року… Вже рік нас вбивають, катують, ґвалтують. Наші міста розбомблені. Мільйони українців залишились без домівок, втратили рідних. Мільйони змушені тікати за кордон. Хоча насправді це не рік і, навіть, не дев’ять… Століттями страшний сусід прагне поставити нас на коліна, знищити все українське. Нашу мову, традиції, національну ідентичність і самосвідомість російська пропагандистська машина жорстоко плюндрувала і паплюжила. Та ми тримаємось. Цей рік був страшним для кожного українця. Війна торкнулася кожного. Але сталося чудо! Ми вистояли. Згуртувалися. Україна єдина. Від заходу до сходу – ми всі українці. Світ з захопленням стоячи аплодує українському народу! У сучасному монетизованому світі високих технологій і багатомільярдних бізнесів Україна показала приклад єднання, любові, патріотизму і сили духу. З якою гордістю ми промовляємо «я – українець/ українка»!
Століттями загартовані українці. Мирний народ, який просто хоче жити на своїй землі, розмовляти власною мовою, вирощувати пшеницю під мирним небом і співати українських пісень своїм дітям. Ми – частина великої європейської родини. У нас є один шлях, який ми обрали. Шлях демократії, свободи та незалежності.
Війна показала нам самим і всьому світу, хто ми є. На оборону нашої землі пішли найкращі сини й дочки України. Наша армія — це сильні духом, відважні, мудрі патріоти. Зовсім молоді хлопці й сивочолі досвідчені чоловіки, студенти, професори, спортсмени, бізнесмени, співаки. В один день вони одягнули військову форму, взяли в руки зброю і пішли боронити свою країну від злого підступного ворога, який називав себе братом, а сам готувався напасти. Нашою армією захоплюється весь світ, а ми молимось за наших захисників і чекаємо їх повернення. Кожна українська родина має сина, батька, брата чи чоловіка на фронті. У серці кожного українця кровить рана, яка назавжди залишиться великим шрамом. Ніколи не забудемо і не пробачимо. І наші нащадки завжди пам’ятатимуть. А ще ми завжди будемо горді за свій народ. Нам ніколи не буде соромно.
Дякуємо Збройним Силам України! Дякуємо кожному, хто долучився до нашої боротьби. Безстрашним волонтерам, які, ризикуючи життям, допомагають українським воїнам. Величезна подяка медикам, пожежникам, рятувальникам. Усім бізнесам, які тримають нашу економіку. Бо сильна економіка — запорука сильної країни. Усім іноземцям низький уклін і подяка. Усім тим, хто гучно і з рекламою допомагає, і тим, хто робить це тихо. Тим, про титанічну працю яких ми навіть не здогадуємось, а вони роблять неможливе. І завдяки усім цим людям ми переможемо. З нами правда і з нами Бог! Ми на своїй землі. Ми в своїй Україні. Це земля наших предків, які обороняли та захищали її для нас. І наші діти будуть жити у вільній, багатій, могутній Україні!
За цей складний рік було багато емоцій, багато жаху побачено і почуто. Але найбільше вразила поїздка в Бучу, Ірпінь, Гостомель, Бородянку, Ворзель одразу після окупації. Усе навколо зруйноване, розбомблене, спалене… Тамтешні люди прибирають, розчищають і… садять квіточки! Наші надзвичайні незламні українці! Вони садять рослини, щоб було гарно!
Наш народ ніколи й нікому не здолати! Страшною ціною нам дається наша свобода і незалежність. Але ми її здобудемо. Ми переможемо! Слава Україні! Слава Героям!
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко.