Психологія допомагає не лише позбутися страхів, а й віднайти своє істинне я. Разом із Наталією ІДРІСОВОЮ говоримо про терапію українок за кордоном, дієві техніки заспокоєння та відновлення внутрішніх ресурсів.
- Вітаємо Вас, Наталія! Зараз Ви активно допомагаєте тим, кому потрібна психологічна підтримка. З якими запитами найчастіше звертаються клієнти?
- Багато жінок та дітей потребують допомоги. Переважно це ті, хто виїхав і перебуває за кордоном. З одного боку вони залишили в Україні своїх батьків, братів, чоловіків, друзів. З іншого – потрапили в чужу країну зі своїми вимогами, традиціями, мовою, кухнею тощо. Деякі жінки не витримують та повертаються назад. Звертаються з такими запитами, як панічні атаки, ПТСР, депресія, адаптація, страхи, дитячо-батьківські відносини, безсилля, ревнощі, стосунки на відстані та багато чого.
- Як себе почувають ті, хто опинився далеко від дому? Які почуття описують?
- Відчуття самотності, провини, страху, жаху, агресії, безсилля. Та це не все одразу. До прикладу, клієнтка жаліється на поганий сон, а коли розбираєш проблему, виявляється, що вона втратила свій дім в Україні. Жінки частіше описують «емоційні гойдалки», їх настрій змінюється протягом дня або тижня й може хилятися від «все добре» до «все погано». Адже кожна жінка за кордоном читає постійно новини й так само хвилюється та плаче. Більшість матерів та дітей чекають перемоги, щоб повернутися додому. Частина в розпачі, бо втратили чоловіків на війні.
- Наталія, як саме Ви їм допомагаєте? Розкажіть про свої техніки.
- Все індивідуально. Важливо вислухати клієнтку, підтримувати, щоб вона не відчувала себе самотньою, знаходила опору. Робимо усе, аби жінка спочатку опиралась на терапевта та вчилась поступово «ставати на ноги». Також важливий пошук ресурсів, тих, які раніше приносили задоволення. А тим, хто закрився у своєму горі, допомагає арт-терапія. Ми малюємо, ліпимо щось із пластиліну, солоного тіста чи з фольги. Саме такі заняття можуть звільнити той біль, який залишився в людині.
- Багато хто засуджує жінок, які рятували своїх дітей та виїхали. Що Ви скажете з цього приводу? Чи є взагалі вибір у матері в такій ситуації?
- Кожен робить свій вибір окремо. Ми постійно щось обираємо у звичайних умовах, починаючи зі сніданку, одягу, маршруту на роботу. А в умовах стресу, де руйнуються базові потреби людини у безпеці, спрацьовують захисні механізми. І це не можна засуджувати та порівнювати, тому що у всіх вони є різними. Ніхто, крім самої людини, яка виїхала або залишилася, не відчує та не проживає за неї її почуття, не живе її життям. Не існує такого, що всі роблять однаково. Це нормально, що у нас у всіх є своя думка, вибір, помилки. Коли людина в даний відрізок часу приймає рішення – і воно є правильним. Себе за це корити та засуджувати не треба, бо це було найкраще, що ви могли обрати тоді.
- Цікаво дізнатися, як Ви тримаєте себе в руках під час цих трагічних подій в країні? Та ще й паралельно встигаєте допомагати іншим.
- Я така сама людина, яка проходила через це все. Спочатку допомагала усім, надавала психологічну підтримку. Потім вичерпала свій ресурс та довго не працювала, відновлювалася. Мені допомогло те, що я прислуховувалася до свого організму, він підказував мені. Відпочивала, займалася спортом, слухала музику, читала книжки, дивилася фільми, гуляла по лісі. Природа дає багато ресурсів для відновлення. Свої почуття проживала «тут і зараз», не «тримала все в руках та в собі», бо це не корисно для здоров’я. Звісно тут допомагає ще й спілкування та підтримка психолога.
- Наталія, у якому форматі Ви працюєте зараз?
- Надаю консультації онлайн. До мене можна звернутися через мої соціальні мережі та за номером телефону. Всі зустрічі конфіденційні.
facebook: Детский психолог Идрисова Наталья /Жуля/
Idrisova Nataliia