Манекенниця, географ за освітою, медсестра, фіналістка конкурсів «Міс Придніпров’я», Elite Model look, Miss Fashion TV, «Мама року» за версією Touch magazine, українка, яка займала перші місця з прикладного мистецтва, малювання, мама двох чарівних красунь! Українські жінки – гордість всесвіту! На честь весни, друзі, знайомимо вас з Юлією НОВА. А привід – її невгамовне прагнення розказати усьому світові про Україну.
– Пані Юліє, вітаємо Вас на сторінках нашого видання, прагнемо поговорити про все, але почнемо з актуального. Ви нещодавно стали активісткою соціальних проєктів, мітингів у Франції, Парижі. Розкажіть детальніше про ці заходи.
– Вітаю! Я завжди була активна в соціальному житті країни, тому й досі беру участь у різноманітних заходах такого формату. Мене спонукає на це прагнення відстоювати права та встановлення справедливості. Що до останніх мітингів, то я, перебуваючи, у Франції, відстоюю права людей, виходжу на площі в підтримку України та проти російської агресії. Тут все дуже категорично. Я продовжую давати інтерв’ю та знайомлю європейців з Україною, її нинішньою ситуацією відносно вторгнення російських окупантів та загарбників. Вважаю, кожен повинен розповідати світові про ці події.
– А як взагалі Ви опинились у Парижі?
– В Париж вперше я потрапила на запрошення модельної агенції, коли почала працювати манекенницею. Мені дуже пощастило, адже з першого контракту я вже працювала з домом Dior, El Saab, Pandora, Vivienne Westwood та з іменитими виданнями моди.
Після продовжувала подорожувати світом та працювати в інших країнах. У 2015-у ж році я зустріла казкове кохання і вже три роки тому стала вдруге мамою! Я маю двох найкоханіших дівчаток і тепер ми живемо у Парижі. Ми дуже сумуємо за батьківщиною, але повернутися поки не вдається, останні три роки просто жахливі. Спочатку covid, тепер війна. Тому ми чекаємо перемоги, щоб навідати мою сім’ю, яка живе в Україні.
– Які перепони були у Вас на початку життя за кордоном? Як з ними справлялись?
– Я маю багато друзів, що були вимушені виїхати з початком війни, але більшість повернулись майже одразу, бо вдома залишились чоловіки. Тим, хто залишається далеко від дому я раджу використати цей час на вивчення іноземної мови, знайти українськи спільноти та ділитись зі світом нашою культурою. Відвідувати заходи, ходити на мітинги, які дуже підіймають дух, бути, так би мовити, серед своїх. Тому, якщо не сидіти вдома й не сумувати, а зайняти себе корисними справами для себе й суспільства, на сум не вистачатиме місця. Саме так я ї живу.
– Сьогодні багато хто міркує про те, що раніше усі прагнули жити в Європі, наразі ж більшість хоче повернутись до дому. Які поради Ви дасте стосовно ностальгії?
– Я ніколи не прагнула жити у Європі, я любила постійно переміщатися світом й повертатися додому. Але так сталося у моєму житті – кохання перевернуло усе з ніг на голову. Я завжди вважала, що в наш час не проблема жити будь-де, адже завжди можна взяти квиток і за декілька годин опинитися на батьківщині. А тепер я та багато хто ще заручники ситуації, на жаль. Тому стосовно порад, в мене їх нема, окрім того, що завжди треба йти до своєї мети за покликом серця та вірити в перемогу, яка подарує нам квиток на батьківщину.
– Пані Юліє, сьогодні Ви пишете дитячі книжки. Про що вони, для кого, що надихнуло Вас на їх створення?
– На написання дитячих книжок мене надихнули мої донечки. Старша любить малювати, тому я вирішила написати текст, щоб вона зацікавилась ілюстрацією нашої з нею книжки. Потім я написала декілька історій для молодшої, але в решті решт ескізи мені довелось робити самій, бо старша донька за навчанням не встигала. Друзі, побачивши книгу, яку я усім подарувала, були дуже здивовані й сказали, що це чудове хобі. Тому я натхненна, взялася за написання наступних книжок, які викликають у людей коментар на кшталт: «Ви фея»! До речі у мене в планах – написання книги для дорослої аудиторії, можливо на основі мого життя.
– Дякуємо, Юліє, якими словами підтримаєте українців?
– Я маю великий біль стосовно моєї батьківщини. Але ми – Величний народ! Величної країни! За нами перемога! Ми вже перемогли! Залишилось викинути загарбників з нашої землі. Я бажаю усім нам незламного духу, міці й сил пережити цей біль втрат та несправедливості.
Бажаю нам також не розгубити після закінчення війни довіру світу. Ми маємо подолати корупцію й відбудувати міста, влитися в європейську сім’ю з їх цінностями та поділитися з ними нашими найкращими традиціями!