«Немає жодної сім’ї в Україні, яку б не торкнулося відголосся клятої війни. І тому на плечі усіх українських жінок випала місія зробити так, щоб наші чоловіки завжди відчували впевнене жіноче плече, а діти бачили нас сильними, мужніми й красивими».
Свою трагічну історію любові, життя та незламності розповідає Олена ЛУЖЕВСЬКА, дружина українського захисника, Героя України, якого не стало на полі бою вже у далекому 2014 році.
Долучіться й ви, шановні читачі, до цієї відвертості, яка допоможе вам зрозуміти міць українок.
– Як гадаєте, українська жінка – це образ, символ чи феномен в історії розвитку й становлення незламної, незалежної, нескореної України?! Скільки потрібно ще полеглих синів і чоловіків, щоб справжня ніжна, добра, чарівна, мила, любляча дружина, мама повернулася до своїх істиних призначень та звичних буденних справ?
Моя історія про життя, яке розділилось на до та після. Це трапилось 5 травня 2014 року, коли прийшла трагічна звістка про загибель мого чоловіка Лужевського Руслана Михайловича, Героя України, майора СБУ ЦСО «А».
На превеликий жаль наша сім’я зараз одна з багатьох, які пережили страшний біль, сум, безнадію та з гордо піднятою головою продовжує жити… (дуже зворушливо наше колись щасливе життя описала прекрасна письменниця Леся Шиденко у романі «Переддень життя»).
Усі ці роки без чоловіка моєю метою було не замінити дітям батька, а зробити його відсутність менш болісною, щоб спогади приносили тільки посмішку й тепло, а не сум і сльози. Наш Папулічка завжди живий, і ми ніколи не говоримо про нього у минулому часі. Він у відрядженні…
За роки від 2014-го я зрозуміла, щоб вистояти – потрібно жити й жити достойно. На разі я вже не тільки мама, а й бабуся. Мої діти виросли й продовжують шлях батька, ставши його копіями. В них загострені почуття справедливості, честі, гідності. Я дуже щаслива, що вони виросли тим самим цвітом нашої нації. Вони настільки мудрі, що іноді набуваю досвіду вже від них. Сьогодні в наших хлопців один шлях – врятувати українську землю від ворога й побудувати справжню Незалежну правову Державу.
Щодо жінок, наша незламність – це загартовані воля й характер. Українки в потрібну мить готові до бою, але які ж ми милі й чарівні, коли на часі це можливо. Саме це нас відрізняє від інших жінок світу. Бо наша краса – це не тільки зовнішність, а й духовна сила, яка має неймовірну Божественну природу.
Наразі я продовжую працювати медичною сестрою. Це дає мені можливість допомагати людям, які не можуть платно отримати необхідні маніпуляції. А ще, маючи досвід психологічного вигорання та шляхів його уникнення, я намагаюсь донести віру у себе і свої можливості тим, хто зараз «загубився» чи перебуває у відчаї.
Авжеж, бувають періоди, коли приходить цей відчай, і ти не бачиш виходу з тієї чи іншої ситуації. В такі часи я прошу допомоги у свого чоловіка, якого ми відчуваємо кожну хвилину, хоч він зараз і не з нами… Руслан до сьогодні дає змогу нам зустріти тих людей на шляху, які можуть надати підтримку. І це відбувається настільки невимушено, спонтанно і вчасно, що ми усі дивуємося. А потім розуміємо, чия енергетика тут присутня та як його не вистачає знов і знов через роки…
Ця війна змінила цінності кожної української сім’ї. Кожен зруйнований будинок, кожна втрачена людина, вбита дитинка – це те, що ми не пробачимо ніколи й нікому. Я не знаю, скільки повинно народитись поколінь, щоб змінилась ця думка, щоб ця ненависть стерлась з пам’яті людей.
Усі ми часто згадуємо минуле життя – щасливе, з планами, з побутовими проблемами. Це як казка, яка повинна була не закінчуватись, а тільки наповнюватись новими яскравими емоціями, адже ніхто на досягнутому не зупинявся, усі продовжували рости. Мій чоловік був інструктором і суддею міжнародного класу зі стрільби, майстром парашутного спорту, майстром спорту з рукопашного бою. А хлопці завжди підтримували його й самі займались спортом, щоб досягнути не меншого рівня.
Але минуле в минулому, життя продовжується. Сьогодні в нашій країні відбуваються події, які назавжди змінили розуміння фрази «жити сьогодняшнім днем», тому що «завтра» просто може не бути… Тож сьогодні й щодня мрія кожного українця – Перемога, мирне небо, спокійний сон!
Слава Україні! Героям Слава!