Для когось еміграція – зважений та продуманий крок, а для когось – вимушене рішення, щоб зберегти життя. Історія Марії ГАВРИЛЮК змушує подивитися на переїзд за кордон під іншим кутом.
- Маріє, вітаю! Скажіть, як зараз відбувається освітній процес саме у Чехії?
- Я працюю вчителем чеської мови для українських дітей в чеській державній школі. Хочу зауважити, що у кожному закладі навчальний процес має свої особливості, які залежать від самого колективу. З прибуттям великої кількості українських діток місцеві школи були змушені пристосуватися до такого напливу нових учнів. На сьогодні навіть спрощено умови вступу до середніх шкіл та гімназій: емігранти можуть складати іспити з математики українською, а з чеської мови проходити тільки співбесіду та не писати письмового іспиту.
Що стосується внутрішнього процесу, то у нашій школі, завдяки грантовому фінансуванню, є щодня додаткова година чеської мови та асистенція на різних предметах. Уже зараз ми бачимо результативність такого інтенсивного вивчення чеської мови. - Наскільки масштабною була еміграція українців до Чехії за останній рік?
- До початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року в Празі проживало близько 67 000, а на території Чехії офіційно перебувало близько 197 000 українців. У 2022 році ця статистика виросла до 615 000 в цілій Чехії (чітка цифра буде більш зрозумілою після продовження терміну перебування для біженців з березня 2023 року).
- Маріє, чи є відмінності у підходах до освіти українських педагогів та чеських?
- Методика викладання у кожного вчителя своя. Але разючою відмінністю від української школи є те, що чеські діти мають дуже багато програм навчання із виходом зі школи: парки, театри, музеї, державні установи тощо. Вони пізнають світ через співжиття із навколишнім середовищем.
- Як Ви особисто справляєтесь з додатковим навантаженням? Де берете сили на відновлення ресурсів та відпочинок?
- З початку відкритої війни, коли почали прибувати нові діти, все робилося у стані «афекту». Та згодом ти починаєш думати реалістично, розкладати пріоритети та помалу відновлювати власний ресурс. У цьому мені дуже допомагає планування та розкладання завдань на менші поточні дії. Часто відпочинком для мене є моє захоплення та друга професія – екскурсовода. Якщо я проводжу для якихось цікавих та світлих людей екскурсію по Празі чи десь по Чехії, то отримую неймовірний заряд енергії від цього.
- Чого нового Ви навчилися за рік війни? У якій сфері вдалося розвинутися більше?
- Оскільки 2022 рік якось для власного розвитку трішки відійшов від напряму, то найголовніше, що вдалося чітко зрозуміти та навчитися – це швидше визначати пріоритети, відкидати неважливе та перетрансформовувати свою діяльність. Розширилися навички комунікації та змогла відпусти відчуття постійного наздоганяння «успішного успіху».
- Чи є у Вас та Ваших колег плани щодо навчального процесу українців за кордоном? Можливо, мрієте втілити якісь особисті проєкти?
- Особисто зараз для мене важливо реалізувати мій проєкт «Успішні діти», бо наше майбутнє залежить від того, як ми виховаємо наступне покоління. Також на сьогодні я працюю над проєктом онлайн та офлайн школи для саморозвитку дітей. Мета – навчити дітей реалістичного ставлення цілей, розкладання їх на дрібні кроки та досягання їх; реального планування, основ фінансової грамотності та навичок лідерства і водночас командної роботи; розвивати вміння комунікації та розуміння основ вирішення конфліктів та ведення переговорів.
- За місяць вже настане весна. Що б Ви побажали українським жінкам напередодні свята?
- Українська жінка – берегиня генетичного коду, ми вміємо зберегти пам’ять поколінь та передати нащадкам. Тому, будьмо врівноваженими, сильними духом та міцні вірою. Саме наша віра та молитва приведе нас всіх разом до перемоги над одвічним ворогом Московією та до знищення власних страхів.
instagram: @gid.maria
FB: @mariya.gavrylyuk