Сьогодні, як ніколи раніше, ми повинні усі розуміти ціну нашої свободи, ціну української державності та цінність кожного, хто боронить нашу землю. Свій великий волонтерський осередок у тилу Павло ПРОДАН заснував багато років тому. Увесь цей шлях наш гість проходить пліч о пліч з однодумцями. І для них немає ніяких кордонів. Майже усі потреби військових, медиків та цивільних пан Павло закриває разом з іноземними партнерами, такими самими волонтерськими організаціями. Їх головна мета на сьогодні – вистояти у нечесній війні та здобути перемогу для України.

• Розкажіть, чим саме займається ГО «Добро не має кордонів»? І як змінилася її діяльність за останній рік?
  Ідея створення ГО виникла давно, але, як кажуть у народі, – «руки не доходили». Вторгнення рф пришвидшило цей процес. Я з 2004 року активно допомагаю військовим і мені до болю знайомі всі їх потреби.
  Станом на сьогодні, це волонтерська діяльність, в першу чергу – допомога ЗСУ, Нацгвардійцям, спецпризначенцям, поліції, ТРО і усім нашим захисникам. Надання благодійної (гуманітарної) допомоги з-за кордону особам, які її найбільше потребують – внутрішньо переміщені особи, соціально не захищені верстви населення, сім’ї наших захисників, діти наших захисників. А також допомога пораненим, лікарням, дитячим будинкам-інтернатам, будинкам для людей похилого віку, притулкам для тварин.
• Чого війна навчила особисто вас?
  Радіти кожній хвилині життя!
  А ще вона (війна) показала справжнє єство української нації, а саме – незламність духу, єдність та силу.
  Які країни найбільше допомагають Україні через вашу організацію? І яку саме допомогу надають?
  Найбільше допомагають це – Німеччина, Литва, Франція, Голландія, Австрія, США.
  Допомагають військовою амуніцією, фінансово, також надання генераторів, рацій, медичного обладнання, одягу, продуктів харчування, засобі гігієни, медикаментів, повер банків, корму для тварин. На свята, що минули, – подарунки діткам, які проживають на деокупованих територіях, дітям сиротам, дітям наших Захисників.
  Настільки складно було організувати гуманітарну допомогу у війну? І як вдалося розширитися до таких великих масштабів?
  Дуже складно. Коли робиш добрі справи, то труднощі виникають на кожному кроці – в першу чергу, це невдосконалене законодавство, відсутність фінансів, логістика та доставка.
  Але світ не без добрих людей, які трапляються на життєвому шляху.
  І головна рушійна сила – це люди та благодійні і гуманітарні фонди, які допомагають з-за кордону і в Україні – Ольга Хермсфдорф («Freunde DER Ukraine e.V»), Ушакові Олександра та Дмитро (БО «Dobroheart») Євген Чеботарьов (БФ «Україно! Я за тебе!»), Іван Швець (БФ «Сила справедливості»), Association «Agen, Les Amis DUkraine» (Французька республіка), Dovilė Gelžinienė («Sunrise: Humanitarian Aid to Ukraine», Литовська республіка), це волонтери Вінницької області та інших регіонів України, генеральний директор ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» Ольга Пустовар, генеральний менеджер «Євролайф груп» Патрік Кольб, голова правління «Граве Україна» Базилевська Наталія, член правління ПрАТ «Граве Україна Страхування життя» («GRAWE Австрія») Маг. Етмір Краснічі, моя команда з ГО «Добро немає кордонів», мій колектив з ТОВ «Вінпродтрейд», мої колеги з «Євролайф Україна».
  Звичайно, це кредит часу у власної сім’ї, але у період війни в країні – ми всі єдина сім’я і не буває чужих дітей, не буває чужої біди, чи чужих захисників території нашої країни.
  І ще одна рушійна сила – це довіра людей, які повірили тобі. І як би не було складно, які б не виникали труднощі, ти знаєш, що на маєш права їх підвести.
  Які слова, чи думки допомагають вам не здаватися й тримати курс на перемогу України?
  Думка одна – «Ми повинні зробити все можливе і не можливе для перемоги України».
  Мене надихають та додають сил самі поїздки.
  Надихають очі військових та добровольців-захисників, які, які горять жагою перемоги, їх нескореність та незламний дух.
  Минулого тижня ми особисто відвідали діток у Миколаєві, які переїхали із Херсонської області, відвідали позиції наших захисників у самому Херсоні. Це і надихає….
  Закінчити інтерв’ю хочу на хорошій ноті – за місяці вже настане весна. Що б ви побажали українкам у переддень міжнародного жіночого свята?
  Дорогі представниці ніжного, тендітного та прекрасного роду!
  Багато з Вас зараз стоять на захисті нашої неньки-України, багато в тилу у прямому й переносному значенні цього слова, тому в першу чергу бажаю Вам кохання, міцного здоров’я, мирного неба, перемоги на усіх фронтах і щоб кожна жінка дочекалась з війни свого сина, брата чи чоловіка, племінника чи дядька, кума чи свата, прекрасного сусіда чи відповідального колегу, друга чи коханого, а також хочеться побажати терпіння, витримки та сил і нехай посмішка завжди сяє на ваших вустах.