Рубрика «Лікар року» продовжує дивувати фахівцями, котрі сьогодні ведуть кілька фронтів одночасно. Цього разу, друзі, знайомимо вас з лікарем аритмологом, серцево-судинним хірургом Максимом ЗАРЕЦЬКИМ. Говоримо про операції, про аритмію та можливості сучасної медицини.

– Пане Максиме, Почнімо з Вашої експертності? Для кого сьогодні Ви продовжуєте кожен свій день?
– На сьогодні, на жаль, в Україні ми маємо дуже велику когорту пацієнтів, які мають порушення серцевого ритму. Серед таких нерідко зустрічаються й досить молоді люди та люди середнього віку. Хвороби серця, які пов’язані з ритмом, насправді викликають дуже великий дискомфорт та часто загрожують життю. Тому моя справа – рятувати українців щодня. Нагадаю, що врятувати можна частіше тоді, коли людина звертається своєчасно до лікарів.
– З якими діагнозами до Вас звертаються українці?
– Найчастіше я спостерігаю у пацієнтів діагноз «фібриляція передсердь» – це різновид аритмії, при якій передсердя не скорочуються, вони миготять. У даному процесі не має повноцінного серцевого викиду. Пацієнти з таким діагнозом відчувають слабкість, в’ялість, недомагання. Хтось відчуває стани, ніби риба б’ється об лід у грудях. Хтось відчуває аритмію так, ніби за грудиною метелики літають. Але ж є й такі пацієнти, котрі не відчувають аритмію, тому, на жаль, нерідко переживають інсульти, адже при неправильному скороченні передсердь відбувається застій крові у лівому передсерді, а саме у вушці. Цей застій перетворюється на тромб, який може відірватись та потрапити до голови. Саме так виникає інсульт.
– Чи доводиться Вам втрачати пацієнтів на операційному столі?
– Аритмологічні операції проводяться в електрофізіологічній лабораторії під рентгеном. Близько 90% з них проводяться без наркозу, тож пацієнт знаходиться при свідомості. Тому я б сказав, що операції досить безпечні.
– Що для Вас є найбільшим професійним досягненням?
– Напевно, найбільше задоволення від роботи я отримую у ту мить, коли пацієнт в ранньому післяопераційному періоді каже, що відчуває себе набагато краще, відчуває себе значно молодшим. Це означає, що операція пройшла успішно, пацієнти відчувають прояснення в голові, в них часто покращується зір, полегшується дихання. Такі результати, як правило, відбуваються після трансплантації двокамерного кардіостимулятора у людей, які мали початковий пульс 25-30 ударів. Завдяки операції ми відновлюємо повноцінний кровообіг пацієнта, що в рази покращує життя людини. Ось, напевно, це і є моє професійне досягнення.
– Чи є щось, чого не вистачає Вам для того, аби результати Вашої роботи були максимально ефективними?
– Медицина у сучасному світі еволюціонує досить швидко. Усі допоміжні девайси, якими користуються лікарі в кардіохірургії, що оперують пацієнтів з порушенням серцевого ритму, на сьогодні мають усе доступне. Проте, авжеж, нам часто доводиться змінювати апаратуру на кращу, адже кожне нове покоління цих речей потужніше за попередні.
– Як змінилось життя лікаря Вашої кваліфікації із початком великої війни?
– Якщо ми говоримо про 24 лютого, у період активної фази наступу ворога, в нас було затишшя. В нас було враження, що пацієнти просто усі зникли. Протягом майже двох тижнів у нашому місті не проводилось жодних операцій (ані інфаркти, ані апендицити). Лікарі вважають колективно, що, напевно, адреналін так вплинув на людей. Потім усе це повернулось великою хвилею, лікарі, досить тривалий проміжок часу, буквально 24/7, проводили в операційних. Це був важкий період. Важко було лікувати, консультувати, оперувати тощо. Особливо складним був період вимкнення світла, коли операції доводилось завершувати з ліхтариками. Авжеж, ускладнюється усе вибухами.
Буду відвертим, це навіть елементарно емоційно складно і для лікарів, і для персоналу, і для пацієнтів. Через те, що пацієнти часто переносять операції на інший день чи час, порушується логістика, кур’єрська доставка розхідних матеріалів. Це справжня катастрофа для медицини. Проте ми продовжуємо робити свою справу – допомагати людям попри складнощі.
– Що нового Ви розкрили у собі з точки зору професії?
– Попри те, що медицина швидко розвивається, з’являються нові технології та нові лікарські засоби, я зробив особливе професійне відкриття. Тепер я впевнений, що найкраща операція та, яку я не зробив, та ситуація та, яку я вирішив без операційної участі. Це дійсно справжнє відкриття для мене.
– Бачили світлину, де Ви завершували операцію під світлом ліхтаря. Що відчували у той час?
– Так, було діло. Під час завершення тієї операції – я вже вийшов із серця, коли зникло світло. У той момент я був дуже радий зарядженим телефонам. Ми увімкнули кілька ліхтариків на гаджетах та завершували операцію. Щодо відчуттів. Найголовнішим був стан радощі, що ми встигли завершити ту частину маніпуляції, яка відбувається при роботі рентгена. Додавав впевненості і стабільний стан пацієнта. Авжеж, хвилювання були, проте нам усе вдалось.
– Лікарі рятують усіх за волею професії. Чи до всіх пацієнтів ставитесь однаково?
– Я ставлюсь до усіх своїх пацієнтів однаково. Жодний аспект гендерний чи віковий для мене не відіграє ролі у роботі. В мене є дуже просте правило, йому я навчаю й усіх своїх співробітників – уявляйте, що на операційному столі ваша близька людина. Так виховується ставлення до кожного пацієнта, як до свого родича.
– Для пацієнтів важливо, аби лікар був спокійним та мав відпочинок. Як Ви проводите вільний час? Що Вас заспокоює та повертає до професійного життя?
– Якщо дозволяє час я з радістю ходжу до спортивної зали або просто на прогулянку. Вихідні дні у мене розписані, як правило, волонтерською активністю. Це неймовірний стан, коли ти розумієш, що можеш допомогти хлопцям на передовій досить простими речами: продуктами харчування, смаколиками, пігулками та медичними консультаціями, які в подальшому надають захисникам підтримки бойового духу. Та навіть спілкування з захисниками викликає стан релаксу в мене. Фізично я втомлююсь кожні вихідні, коли їжджу важкою дорогою на нуль. Проте внутрішній стан маю відмінний.
– Пане Максиме, дякуємо за бесіду, за те, що Ви робите для України. Які рекомендації дасте українцям, аби ті піклувались про своє здоров’я?
– Кожен з нас має розуміти, що здоров’я – це дуже цінно. До нього варто ставитись уважно. Здоров’я не купиш і не обміняєш, тому його варто берегти. Люди віком 40+ мають хоча б раз на рік проходити медогляд, звертатись до кардіолога для проведення кардіограми та УЗД серця, робити аналізи крові та аналізи на гормони. Авжеж, необхідно, виключити шкідливі звички. Також я рекомендую зберігати позитивний психоемоційний стан. Не піддавайтесь паніці в ці важкі часи та уникайте новинних фронтів.
Я бажаю кожному українцю мирного неба та спокою. Бажаю, щоб наша єдина з вами мрія збулась. Бажаю усім оптимального артеріального тиску та рівного серцебиття.
Все буде Україна!

(095) 490-92-91
6060434@gmail.com
Державна установа
«Інститут серця міністерства охорони здоров’я України»
02660, Київ-660,
вул. Братиславська, 5А
heart.kyiv.ua
Медичний координатор відділення порушень серцевого ритму:
тел.: (044)291-59-86
Реєстратура для дорослих:
тел.: (044)291-61-31