Підрив Каховської ГЕС – це екоцид, який створила росія на території України. Попереду на нас чекають важкі місяці відновлення та можливість епідемій. Як вберегти своє здоров’я після такої трагедії, пояснює лікарка-інфекціоністка Миколаївщини СВІТЛАНА ФЕДОРОВА.
– Вітаю Вас, пані Світлано! Найголовніша новина сьогодення – підрив Каховської ГЕС. Які Ваші перші коментарі стосовно цієї катастрофи?
– Наслідки, на мій погляд, дуже серйозні та, на жаль, вони ще будуть проявлятися з часом. Затоплені кладовища, місця поховання скота (в тому числі скотомогильники, де ховалися тварини, померлі від загрозливих хвороб, таких як, наприклад, Африканська чума свиней тощо), повністю знищена екосистема. Що ще страшно: в таких умовах виживатимуть гризуни (як переносники багатьох небезпечних хвороб: лептоспіроз, туляремія, чума тощо), а ті, хто їх знищує, (лисиці чи кішки) загинули у воді.
– Ви одна з найперших фахівців, хто поїхав до Херсону після трагедії. Як оцінюєте стан того, що ми на сьогодні маємо?
– У населення, на жаль, немає постійного доступу до чистої питної води. Протиепідемічні заходи, на мій погляд, проводяться недостатньо потужно на сьогодні. Про це я розповідаю на своїх сторінках у соцмережах, пропоную дієві заходи, розповідаю людям, як зберегти себе та свої родини. А ще, коли повертаюся з виїздів, то регулярно веду прийом пацієнтів у Миколаєві та не полишаю активну просвітницьку роботу.
Я бачу людей, які вперше за 1,5 року мають змогу звернутися до лікаря. У тих селах, що були деокуповані буквально перед нашим приїздом, містяни жили у підвалах, там й народжували дітей. Це звичайно дає вплив на розвиток патологій, з якими стикаємося. Кожному пацієнту ми призначаємо лікування і видаємо медикаментів на повний курс. Це єдиний шанс для людей вижити. Його забезпечує Альянс Громадського Здоров’я, який здійснює виїзди лікарських та волонтерських бригад. Він дійсно робить дуже важливу справу. Хочу подякувати від імені всіх наших пацієнтів голові Альянсу в Україні, пану Павлу Смирнову (до речі, він особисто виїжджає у найнебезпечніші локації, мабуть, тому організація роботи Альянсу на найвищому рівні й працює з максимальною ефективністю).
– Чим Ви наразі найбільше занепокоєні відносно цього удару?
– Тим, що більшість інфекційних хвороб, які можуть утворювати спалахи та епідемії, мають інкубаційні періоди достатньо довгі. Наприклад, гепатит А (загроза якого дуже велика) до 45 діб. Таким чином, наслідки катастрофи та спалахи епідемій ми можемо очікувати лише через 2 місяці та пізніше.
– Тож, до чого варто готуватись населенню України, на Ваш погляд?
– На мій погляд, готуватися, на жаль, ми повинні до спалахів та епідемій інфекційних хвороб, у тому числі й небезпечних та загрозливих для життя. Я вже казала про гризунів, які можуть бути переносниками таких хвороб. Але тут мова йде не лише про них. Сьогодні небезпечно ловити та вживати у їжу рибу. Зменшення популяції птахів (особливо у зонах бойових дій) та затоплення великих територій створює благодатні умови для розростання полчища комах. Зараз дуже небезпечні саме комарі. В Україні є локації, які можуть бути заражені малярією (а від неї, на жаль, в Україні немає ліків). Сюди ж можна віднести й Лихоманку Західного Нілу – це дуже важке захворювання, яке передається також звичайними, навіть не малярійними комарами. Вся група кишкових інфекцій, гепатит А, гепатит Є, черевний тиф та паратифозні захворювання, холера, сибірка, туляремія та багато інших хвороб. На жаль, на сьогодні це реальна загроза, яка може виникнути у найближчі 2-3 місяці.
– Поговоримо загалом про війну. З чим найважчим психоемоційним Вам довелось стикнутись особисто у цей період?
– Психоемоційно важко дивитися на дітей з осколковими пораненнями, на літніх людей, які не мають змоги виїхати. Це дуже тяжко. Навіть, коли працюємо під канонаду, підтримую завжди людей, працюю з посмішкою, хоча на очах сльози. Це дуже підбадьорює усіх. Кажу пацієнтам: «Та годі Вам! Ну бахає, але ж працюємо, всіх огляну. Не переймайтеся! Я з Миколаєва, то нам як музичка ці бахи!». І люди посміхаються й плачуть, дякують, що ми приїхали. Бо наш приїзд – то їх життя.
– Світлано, як Ви та Ваша родина справляєтесь з війною?
– Мій старший син служить, молодшому – 11 рочків, але він вже чітко знає, як поводити себе при обстрілах, якщо залишився сам удома. Чоловік працює на оборонному підприємстві. Ми нікуди не виїжджали з Миколаєва, і всі жахіття моя дитина бачила на власні очі.
Хто сьогодні більший герой? Чи лише ті, хто в зоні бойових дій?! На мій погляд – ні. Там ми знаємо, що чекати. А на що чекає водій трамвая, йдучи вранці на роботу та потрапляючи під обстріл? А наші героїчні медики? А фермер, який сьогодні, ризикуючи життям, дає всій країні не померти від голоду та вирощує хліб?
До речі, користуючись нагодою дуже дякую кампанії ПАЕК (це аграрна кампанія у нас в Миколаєві), керівництво якої та працівники не втекли й під обстрілами обробляють поля, сіють, допомагають дуже великій кількості людей. Вони, ризикуючи життям, вивозили людей з окупованих територій. Попри скрутне становище ведуть активну волонтерську діяльність. Хочу подякувати особисто пану Кормишкіну Юрію та його кампанії ПАЕК за таку велику справу, яку він робить.
– Світлано, які ТОП правила Ви б виокремили для того, аби вберегти зараз своє здоров’я?
– Я не хочу лякати, але, як лікар-інфекціоніст, маю застерегти, просвітити та мінімізувати ризики. Саме тому ми говоримо про профілактику і про те, що саме робити:
- Вживати лише безпечну воду для пиття та приготування їжі. Мати вдома таблетки для знезараження води, або ретельно вивчити пам’ятки про те, як підручними засобами це зробити (хоча це гірший варіант, ніж спецзасоби. Але й перекис водню чи навіть звичайна Білизна у розведенні інколи краще, ніж заражена вода).
- Не купатися та не ловити рибу. Особливо це стосується Миколаївської, Херсонської, Одеської областей. Риба може потрапляти й в інші регіони України. Тому не їсти суші (невідповідальні кухари можуть використовувати дешеву рибу, доставлену з небезпечних ділянок).
- Користуватися репелентами від комарів, кліщів.
- Вживати у їжу лише термічно оброблені харчові продукти.
- За можливості у небезпечних районах (зони, де відбувалося затоплення) зробити щеплення від гепатитів (особливо гепатит А, тифо-паратифозних захворювань).
- При виникненні ознак захворювання – негайно звертатися до лікаря-інфекціоніста або сімейного медика.
– Сьогодні всюди говорять про «ядерку». Можете дати поради й щодо цього жахливого сценарію?
– Знаєте, зараз інтернет мережа переповнена різними «порадами», які насправді можуть лише нашкодити. Одна з них – вживати йодид калію. Але усі мають знайти й пам’ятати, що прийом будь-яких лікарських засобів можливий лише після консультації з медиком. Або, якщо це рекомендує робити офіційне джерело (у зв’язку з якоюсь катастрофою). До прикладу, той самий йодид калію не можна вживати після 40 років й тим людям, які мають захворювання щитоподібної залози (а це досить велика кількість українців). Тому головна моя порада – тримати зв’язок зі своїм лікарем, він завжди підкаже. Якщо вже сталася катастрофа, подібна Чорнобилю, то замкніть міцно вікна, зніміть обережно одяг і викиньте його, пийте воду та їжте ті продукти, які були запаковані. І робіть регулярне вологе прибирання вдома.
Facebook: Светлана Фёдорова