Неймовірні прояви мужності та незламності проявляють українські жінки сьогодення. Вони не просто творять нову історію, а й діляться зі світом своїми духовними надбаннями. Чудовим тандемом ми прагнемо поділитись з вами, тому що й привід відносно нашої гості приємний. Свій день народження святкує психолог, поетеса, письменниця Анна ВІШТАК. А невеличке інтерв’ю із нею провела добра знайома нашого видання психолог, таролог та поетеса Олена ШПЕНЬ.
– Анно, розкажіть, як Ви відчували себе, як письменниця, на самому початку війни? Чи мали натхнення?
– Я була пригнічена, в ступорі, не могла видавити навіть рядка, як у прозі, так і в поезії. Страх зазвичай сковує мене. Тому перші три тижні я відчувала повнісіньке завмирання. А десь вже за місяць змогла почати щось писати.
– В який момент Ви прийняли рішення виїхати з країни? Та які причини стали ключовими?
– Питання безпеки постало більш гостро після прильоту ракети фактично в кілометрі від мого будинку. До того ж мені запропонували роботу в туристичній сфері за кордоном. Це основний профіль моєї діяльності. Тому рішення про переїзд було прийнято досить швидко.
– Як ситуація, що склалась, вплинула на Вашу творчість?
– Я не можу стверджувати, що події в Україні якось вплинули на творчість. Але, безумовно, патріотизм, туга за батьківщиною, рідним будинком відобразились у кількох віршах. Коли ж я потрапила до безпечного середовища, почала творити у більш ресурсному стані. Можливо, я стала більш чуттєвою у питаннях людяності, усвідомила силу милосердя, силу сім’ї, любові. Тому все частіше розкриваю ці теми у своїй творчості.
– Якими планами готові поділитись стосовно подальшої своєї діяльності?
– Якісь особливі плани я не будую. Але усе більше дивлюсь у сторону реалізації психологічної діяльності. Разом із тим в мене виникла ідея видати книгу. Можливо, почну ще й писати пісні…
– Розкажіть, будь ласка, детальніше про трансформаційну гру «Бабочки в Стихах».
– Ідея створення гри прийшла Олені Шпень на моєму дебютному виступі. Вона пов’язана з емоціями та почуттями, правильним їх визначенням, розблокуванням та проживанням кожного з них. Адже часто емоційні блоки є причинною не реалізації намічених цілей. В основу гри ж лягли фрагменти моїх віршів з описом різних станів та почуттів.
– Анно, скажіть, які складнощі взагалі мають письменники та поети, які вимушені були мігрували до інших країн?
– Я не маю однозначної відповіді, тому що ця моя діяльність не основна. Стосовно ж питання натхнення та матеріалу для письма, тут його, начеб то, більше, та він значно наповненіший, ніж тоді, коли поет чи письменник перебуває у постійному стані війни. Коли усі думки точаться навколо цієї теми.
– Дякуємо, Ганно! Ще раз вітаємо Вас! На завершення скажіть, що Ви можете порекомендувати іншим письменникам та поетам у цей непростий час?
– Дякую і Вам. Я б радила сублімувати будь-який досвід у творчості та не зупинятись творити. Саме в такий спосіб ви оновите свою країну та наблизите її до перемоги!
Дружня поетична дуель від анни та Олени:
Жизнь за границей – это сложно?
Ведь всем нам, кажется, возможна?
Как вы себя там ощущали?
И без сирен по долгу спали?
Да, спали мы по долгу очень
Но сны не снились между прочим
Казалось, Небо, Мир, Ура!
Сон завершался в 5 утра.
А как работа? Медицина?
Вы на директора пошли?
От всех болезней там вакцина,
Которую и Вы прошли?
Мы на директора хотели,
Но тут стоят свои задачи
Это мы дома преуспели!
А тут мы гости, не иначе
Врачи хорошие, наверно
Но дорогая медицина
Мы сами лечим свои нервы
У нас «домашняя» вакцина
Скажите, что для Вас Война?
Война кровава и жестока,
Она реально всем важна?
Её все видят однобоко?
Жестокость правит в головах
Там тонны свастик Параной
И в темноте наощупь шаг
Вот что зовется, друг, войной
Все лучше, правда? В Украине!
В красивой мыслями стране?
Сейчас, конечно, жизнь вся мимо,
И грязнем мы в такой войне…
Да, дома лучше было где-то
Но все не так, не как Европа
Но жить неделями без света
Как без ковчега в день потопа
Да, дома лучше право слово
И воздух слаще и борщи
Мы в безопасности условно
Но счастья нет, как не ищи
Твои друзья сейчас не рядом,
И это сложно, как тут быть?
Одни – боятся под снарядом
И все пытаются забыть…
Не рядом, но со мною в сердце
И пусть не частые звонки
Для них всегда открыта дверца
В моменты истинной тоски
Всем важен Мир, и небо в Звёздах.
А что из этого для Вас?
Что пожелаете вы Миру?
Что принесёт ему экстаз?
Да, мирной жизни пожелаю
И каждому покой в душе
Судьбы благой, любви бескрайней
А мир меняется уже
Скажите, Анна, Вы в порядке?
Вам есть где на сегодня жить?
Вас кормят горько или сладко?
О чем пытаетесь забыть?
Да, я в порядке, как обычно
Мне есть где жить и что поесть
Но мысли все сильней циничны
И вместо комплиментов – лесть
Казалось бы, что все закрыто
По пирамиде от Маслоу,
Но у разбитого корыта
Сидим и не находим слов…
Анюта, лучшего желаем
В честь дня Рождения у Вас,
Стихи мы Ваши обожаем,
Они нам всем несут экстаз!