Жінка завжди залишається жінкою. І ніякі події всесвіту не спроможні її зламати. То ж ми продовжуємо вас знайомити з чарівними українками. Юлія ВОЛКОВА живе на повну, розвиваючи власні можливості, виховуючи доньку та займаючись волонтерством. Дівчата, знайомтесь та надихайтесь!

— Пані Юліє, вітаємо Вас у нашому виданні. Говоримо сьогодні про українок, які мужньо утримують міцний тил. Пропонуємо почати з Вашої професійної діяльності.
— Я працюю головним бухгалтером в компанії Codica. Це консалтингова компанія повного циклу розробки програмного забезпечення, яка допомагає клієнтам створювати чудові веб-продукти з нуля. Ми спеціалізуємося на маркетплейсах і продуктах SaaS, починаючи від MVP і закінчуючи розробкою повнофункціональних продуктів. Окрім цього я студентка першого курсу ХНУВС факультету права.
— Як і більшість українок Ви ведете активну волонтерську діяльність, розкажіть про досягнення на цьому фронті.
— Так, я активно беру участь у подібних заходах. Почалось усе з того, що мій тато далекобійник возив під обстрілами своїм авто гуманітарну допомогу до нашої ОТГ. Моя мама разом з іншими членами громади тоді й зараз печуть пиріжки, роблять смаколики, готують різноманітні м’ясні вироби, салати, в’яжуть шкарпетки, роблять окопні свічки… А знайома волонтерка вже доставляє усе по різних напрямках. З часом наша громада активізувалась ще більше, тому ми навіть зібрали чималі кошти на техніку для однієї з бригад, що дислокувалась неподалік нас. За таку активність, до речі, я отримала нагороду від нашої ОТГ.
— Чи змінились Ви особисто за цей рік?
— Якщо говорити про душевні переживання, мені досі не віриться в те, що зараз відбувається. Але свій страх мені вдалось акумулювати у волонтерську активність, аби не втрачати розум від страшних подій.
З першого дня повномасштабної війни я прийняла рішення не виїжджати з України. Мені було, відверто кажучи, просто страшно їхати кудись. Тож увесь цей рік я працювала, моя компанія також продовжувала працювати та платити податки, потужно волонтерити. Ми купували для ЗСУ старлінки, автівки, EcoFlow тощо. Тому, думаю, ми змінились лише у тому форматі, що стали об’єднаніші, аніж були раніше.
— Ви мама красуні доньки. Які якості Ви в ній виховуєте?
— Моя донька Єва сьогодні чекає на тепло, аби танцювати на площі, збираючи кошти для ЗСУ. Думаю, це вже говорить про те, якою я виховую свою доньку. Мені б дуже хотілось, аби вона розвивала у собі більш жіночі якості, але це складно, бо я сама по собі маю більш чоловічий склад характеру. Єва прагне бути такою ж самодостатньою, як я. Увесь цей рік ми прожили з нею у двох й домовились, що дбатимемо одна про одну. Вона дуже розумна дівчинка та не вибаглива до матеріальних, якихось статусних речей.
Оскільки, я працюю віддалено, ми увесь час разом. Вважаю, ми стали дуже близькі, уважні одна до одної. А взагалі, здається, донька мене виховує, бо розвиває в мені емпатію. Усі собаки та коти з вулиці – наші. Також Єва дуже дбайливо та уважно ставиться до людей похилого віку. Вона дуже добра дитина і помножує цю якість в мені.
— Ви маєте титул «Пані Харків – Пані Слобожанщина». Що спонукало Вас взяти участь у цьому проєкті?
— Ця історія почалась з того, що Єва брала участь у проєкті «Міні міс і містер Харків», де мене й побачили організатори. Я на той момент була у стані розлучення. Але, думаю, саме особисті болісні проблеми у шлюбі мене й спровокували взяти участь у конкурсі. Зараз я розумію, що саме завдяки розлученню я отримала нове, неймовірно потужне коло спілкування з дівчатами, конкурсантками й організаторами. До речі, ми й до нині спілкуємось, підтримуємо одна одну. Я вважаю, саме цей конкурс змінив моє життя.
— Пані Юліє, розкажете про свої секрети краси?
— Так, я регулярно відвідую масажиста, аби попередити якісь проблеми зі здоров’ям. Дотримуюсь інтервального голодування, відвідую косметолога, обов’язково раз на пів року лікарів, роблю щеплення. Я дуже уважна до свого стану здоров’я, тому що стреси можуть призводити до поганого стану організму, чого я собі дозволити не можу. Ось і увесь секрет.
— Кожен з нас сьогодні мріє про перемогу України. Поділіться особистими мріями та планами на майбутнє.
— Авжеж, перш за все, я прагну перемоги. Паралельно хочу завершити навчання, отримати другу освіту, змінити профіль діяльності, можливо. Але життя не стоїть на місці, тому я відкрита до будь-яких змін.
На завершення хочу звернутись до жінок України. Не треба себе недооцінювати, ви набагато сильніші, аніж думаєте. Тримайтесь, наближайте перемогу та живіть це прекрасне життя на повну попри погані події.
instagram: lulyka_volkova
https://t.me/Lulyka_Volkova