Висловити свою вдячність тим, хто допомагає українцям – наш обов’язок. Ілона ПЕТРОПАВЛІВСЬКА-ДУБКІНА запустила за кордоном унікальний проєкт, який передасть іноземцям нашу щиру дяку.

• Вітаю Вас, Ілоно! Ви зараз живете у Голландії разом з сином. Розкажіть, як та за яких умов переїхали за кордон?
• Як ви розумієте, це не було моє бажання. Ми поїхали з рідного дому через війну. До Голландії ми приїхали у вересні минулого року. Як тільки ми увійшли до притулку, нам одразу видали чисту постільну білизну, рушники, подушки, ковдри, а також гроші. Без зайвих питань, мовчки. Я ще нічого не зробила для цієї країни, а вона вже обійняла мене своєю турботою.
  Отже, з першої миті я відчула вдячність. Мені дуже захотілося якось висловити її, але ідея прийшла не одразу. Спочатку думала накрити вечерю всім шелтером для голандців, але ж так неможливо віддячити одразу багатьом людям. Багато думала про хліб, бо це таке наше, українське! І ось одна добра жіночка, мати трьох діточок, нагадала мені про жайворонків. І ось тут зійшлося! Хліб – символ життя та добробуту. Жайворонок – символ весни, радості, відновлення. І даруючи наших хлібних жайворонків ми ділимось не тільки хлібом, але символами, які є для нас такими важливими, які набували своєї цінності довгі століття нашої історії.
• Розкажіть про DYAKA-project. Що це за програма і як Ви все ж віддячили голландцям?
• Спочатку я зробила пробну партію, побачила, що виходить досить швидко та гарно. І одразу запропонувала нашим людям долучитися. І до мене справді приєдналася чудова команда! Мешканці трьох локацій об’ єдналися заради єдиної справи. Ми одразу спекли біля 500 жайворонків. Я розробила логотип, тексти та оформлення для проекту: кожний жайворонок упакований в індивідуальну упаковку з жовто-блакитними стрічками, до кожної упаковки прикріплено кілька слов вдячності на нідерландській мові, а також є більш об’ємний текст з поясненням, його у вигляді сувоя ми додаємо до корзин з жайворонками.
• А кому саме ви дарували жайворонків?
• Якби я могла, я б напекла стільки, щоб вистачило кожному голландцю. Бо кожен голландець робить свій внесок у допомогу українцям – вони сплачують податки, вони надають нам спеціальні послуги та консультації, навчають наших дітей, дають можливість жити та працювати тут. Нас прийняла країна з іншою мовою, звичками, культуро. Але з такою людяністю!
  Поділитися своїм мирним небом – погодьтесь, це дуже дорого. А наших жайворонків ми відвозили в муніципалітет, до аптек, до шпиталю, до школи, до компаній, в яких працюють наші українці. Намагалися обійняти всіх, але я знаю, що це ще не все. І ви знаєте, бачити в очах людей дяку за вдячність – це щось особливе! Це ніби колооббіг дяки в природі!
• Який рецепт ви використовуєте для хліба? Чи важко приготувати такого «жайворонка»?
• Ні, рецепт максимально простий: вода, дріжджі, цукор. Робити тісто для жайворонків – це особливе задоволення. Опара пахне домом та затишком. Кілька пар добрих рук взмозі зробити та запакувати більше 150 жайворонків за пару годин.
  І для дяки не треба чекати особливий день, подію чи свято. Від вас залежить, коли ви зробите свято собі та людям. Просто дякуйте! Дяка відкриває серця!
• Поговорімо про Ваше життя у Голландії. Чи вдалося пристосуватися?
• Так, на щастя у мене є робота, я працюю з нашими біженцями у притулках, а син навчається в школі, вивчає нідерландську мову. Також я закінчила тут курс за програмою ВООЗ з індивідуальної психологічної допомоги і тепер як волонтер допомагаю українцям долати стрес. Ви знаєте, ми дуже сильна нація. Іноді достатнью з людиною поговорити – і вона вже почувається краще: люди знаходять роботу, повертають у своє життя приємні моменти, дишать глибше та вільніше. Мої коучінгові компетенції дуже допомагають в цій роботі. Мрію розширити та поглибшити цей курс та навчати більше українців бути сильними та щасливими.
  Доречі, ідея цієї волонтерської допомоги – це теж ініціатива голандців. Вони надали можливість вивчити цю програму та допомагають з розповсюдженням інформації щодо можливості отримання цієї допомоги.
• Чи плануєте виводити свій проєкт на міжнародний рівень? Якщо так, що для цього потрібно?
• Дуже хочу аби українці по всій планеті приєдналися до нашої масштабної дяки тим, хто нам зараз допомагає. Бути вдячним – це дуже важливо. Від цього залежить, який слід ми залишимо в історії, що про нас пам’ятатимуть, коли українці повернутся додому після нашої перемоги.
  Я знаю, іноді просто не знаєшь, що сказати, як висловити почуття, зокрема вдячність. Я пропоную дієвий спосіб, як сказати дякую цілому місту або країні. У мене є сторінка в соціальних мережах – звертайтеся і я все вам покажу й розкажу.
• Ілоно, про що Ви зараз мрієте?
• Мрію, щоб наше українське слово «дяка» увійшло в розмову по всьому світі. Як є універсальне слово «ок», я так мрію про «дяку». Аби воно для всіх значило одне й те саме – вдячність за зроблене добро. І колись вже в недалекому майбутньому іноземні студенти вивчатимуть походження цього слова і знатимуть – воно з України, бо українці мають глибокі цінності.