Війна – серйозне випробування не лише для людини, але й для тварин. Про це не з чуток знає чудовий фахівець, лікар ветеринарної медицини Ірина САГАЙДАК. Своїми знаннями та враженнями про сьогоднішній день вона відверто ділиться з читачами.
– Ірино, раді знайомству з Вами. Почнемо з головного: розкажіть про свій шлях до професії ветеринара?
– Мій шлях почався з дуже раннього віку. Як би смішно зараз це не прозвучало, але перша консультація відбулася у п’ятирічному віці. Моя мама – лікар, щодня були на слуху описи різних проблем, діагнози, потім лікування, рекомендації.
Поки мама надавала допомогу тварині, я відповіла стаціонарним телефоном, дізналася, що трапилося, сказала яку першу допомогу потрібно надати і попросила передзвонити через годину. Досі цей випадок згадуємо з посмішкою, бо вдячні клієнти понад 30 років залишаються з нами та стали друзями родини!
Лікар ветеринарної медицини – це ВРАЖАЮЧА професія, в якій, якщо добре придивитися, можна побачити величезну кількість кар’єрних варіантів розвитку.
Програми університетської підготовки лікарів нашої спеціальності, як правило, заточені не лише на клінічну практику. Робота ветеринарного лікаря – це не лише тепле, стерильне приміщення, а й польові умови із сільськогосподарськими тваринами, далеко не із запахом елітних «парфумів». Дуже важливо на початковому рівні оцінити ВЛАСНІ бажання та прагнення, обравши той шлях, який найкраще підходить саме вам.
– Чи задоволені ви своїм вибором?
– Я дуже люблю свою професію та горю нею 24/7. Хоча, скажу відверто, буває всяке… У кожній професії є так зване творче вигоряння, яке відбувається, як правило, не від спілкування з тваринами, а від спілкування з господарями тварин.
У моїй професії є приголомшливий аспект, він полягає в тому, що можна змінити свій шлях у будь-який момент, змістивши точку локації та напрямок діяльності. Адже ветеринарний лікар – це і окуліст, і травматолог, і хірург, і терапевт, і акушер-гінеколог, який може практикувати не лише з дрібними домашніми тваринами, а також працювати у селах, господарствах з кіньми, великою рогатою худобою тощо.
– Скажіть, Ірино, які якості має ветеринарний лікар?
– Можна перерахувати шаблонні якості: уважність, акуратність, доброта, безмежна любов до тварин…
АЛЕ!
Ветеринар повинен чітко розуміти, що медицина розвивається та розширюється, з’являється все більше знань, якими необхідно володіти. Тому ветеринар навчається все життя.
І основні якості – це Чесність, потім відповідальність та рішучість, дуже потрібні фізична та психологічна витривалість. А найголовніше – це розуміти, що цей життєвий шлях для вас означатиме, аж до найдрібніших деталей. Чи буде це допомога всьому людству або лише престиж та заробіток?!
– Чи дозволяє Ваша професія розкрити творчі здібності, проявити себе?
– Я вважаю, що творчі здібності від професії не залежать, вся справа в самій людині та її ставленні до життя.
У моїй професії творчість розкривається і проявляється, коли доводиться мати справу з клієнтами, на яких ллється невичерпний потік інформації від доктора Гугла. Також заводчиків (не хочу образити компетентних із ветеринарною освітою), кінологів, які замість дресури починають лікувати цуценят. Ось тут і починається творчість, а також боротьба за повагу та довіру клієнтів.
Ще творчість проявляється, коли виїжджаєш за місто на відпочинок, а на сусідній вулиці народжує коза. «А ще у нас є маненькі підсвинки по 120 кг, їх би каструвати, а то ж це коли ще до нас ветеринар із міста приїде». У цей момент творчість набирає нових вершин.
– Що найскладніше у Вашій професії?
– Реальність!
Поширене уявлення про ветеринарного лікаря – «цілими днями грає з миленькими котиками та собачками» – справедливе лише в дуже рідкісних випадках. Правда в тому, що більшість часу огляди, діагностика, складання програми лікування, операції та спілкування з клієнтами (господарями). Більшість нашого робочого дня зводиться до того, щоб розмовляти з людьми і доносити до них потрібну та важливу інформацію.
– Під час воєнних дій тварини, як і люди, перебувають у стані стресу. Які рекомендації можете надати власникам у нинішніх реаліях?
– Стрес – це важкий для організму стан. І якщо людина може звернутися до фахівця, то для більшості тварин це завдання нездійсненне.
АЛЕ ПРОФІЛАКТИКА РЯТУЄ ЖИТТЯ.
Стреси бувають двох типів: гострий та хронічний. Зупинятись детально на симптоматиці не будемо!
Гострий – це будь-які несподівані події. В організмі різко підвищується рівень кортизону – гормону стресу, що проявляється різкою зміною у поведінці улюбленця.
Хронічний стрес характеризується систематичним впливом на психіку тварини будь-якого чинника. При цьому поступово змінюються поведінка та звички.
Фахівці виділяють три фази стресу: тривога, резистентність, виснаження. А ось наслідком сильного стресу може бути і смерть.
Якщо ви помітили будь-які зміни в поведінці свого чотирилапого друга, негайно зверніться за допомогою до фахівця!
Є низка препаратів для профілактики та лікування стресу. Вони випускаються у вигляді:
• пігулок: VetExpert KalmVet;
• розчинів та крапель: Beaphar No Stress Spot On;
• нашийників: Beaphar No Stress Collar – для зняття стресу у кішок, Sentry Calming Collar Good Kitty – заспокійливий нашийник для кішок;
• спреїв: Nature’s Miracle JFC No Stress Calming Spray – спрей-антистрес для котів, Ceva Feliway – спрей для зняття стресу у котів;
• суспензій та гелів (Nutri-Vet Pet-Ease Paw-Gel for cats, AnimAll VetLine – фітопаста антистрес для котів.
– Як Ви бачите свою професію у майбутньому? Про що мрієте?
– Майбутнє ветеринарної медицини світле. З розвитком технологій вона стає кращою. З кожним днем ми отримуємо все більше знань про хвороби та їх лікування, люди відповідально дбають про своїх тварин.
Ветеринарія почала краще фінансуватися, технології вдосконалюються, розробляються препарати для лікування тварин (нещодавно ми призначали людські ліки, що не вірно). Вже є у достатній кількості антибіотики для тварин.
Повним ходом розробляються різноманітні програмні забезпечення, електронні паспорти, мікрочіпи.
Я вважаю, що наша професія завжди буде затребувана, оскільки ветеринар, піклуючись про тварин, піклується і про людство, підтримуючи життєвий баланс обох сторін.
Война – серьезное испытание не только для человека, но и для животных. Об этом не понаслышке знает прекрасный специалист, врач ветеринарной медицины Ирина САГАЙДАК. Своими знаниями и впечатлениями о дне сегодняшнем она откровенно делится с читателями.
– Ирина, рады знакомству с Вами. Начнем с главного: расскажите о своем пути в профессию ветеринара?
– Мой путь начался с очень раннего возраста. Как бы смешно сейчас это не прозвучало, но первая консультация состоялась в пятилетнем возрасте. Моя мама – врач, каждый день были на слуху описания различных проблем, диагнозы, затем лечения, рекомендации.
Пока мама оказывала помощь животному, я ответила по стационарному телефону, узнала, что случилось, сказала какую первую помощь нужно оказать и попросила перезвонить через час. До сих пор этот случай вспоминаем с улыбкой, потому как благодарные клиенты более 30 лет остаются с нами и стали друзьями семьи!
Врач ветеринарной медицины – это ПОТРЯСАЮЩАЯ профессия, в которой, если хорошо присмотреться, можно увидеть огромное количество карьерных тропок развития.
Программы университетской подготовки врачей нашей специальности, как правило, заточены не только на клиническую практику. Работа ветеринарного врача – это не только теплое, стерильное помещение, но и полевые условия с сельскохозяйственными животными, далеко не с запахом элитных «парфюмов». Очень важно на начальном уровне оценить СОБСТВЕННЫЕ желания и стремления, выбрав тот путь, который лучше всего подходит именно вам.
– Довольны ли Вы своим выбором?
– Я очень люблю свою профессию и горю ею 24/7. Хотя, скажу откровенно, бывает всякое… В каждой профессии есть так называемое «творческое выгорание», которое происходит, как правило, не от общения с животными, а от общения с хозяевами питомцев.
В моей профессии есть потрясающий аспект, он заключается в том, что можно изменить свой путь в любой момент, сместив точку локации и направление деятельности. Ведь ветеринарный врач – это и окулист, и травматолог, и хирург, и терапевт, и акушер-гинеколог, который может практиковать не только с мелкими домашними животными, а также работать в селах, хозяйствах с лошадьми, крупным рогатым скотом и т. д.
– Скажите, Ирина, какими качествами должен обладать ветеринарный врач?
– Можно перечислить шаблонные качества: внимательность, аккуратность, доброта, безграничная любовь к животным…
НО!
Ветеринар должен четко понимать, что медицина развивается и расширяется, появляется все больше знаний, которыми необходимо владеть. Поэтому хороший ветеринар учится всю жизнь.
И основные качества – это Честность, затем ответственность и решительность, очень нужны физическая и психологическая выносливость. А самое главное – это понимать, что этот жизненный путь будет для вас означать, вплоть до мельчайших деталей. Будет ли это помощь всему человечеству или только престиж и заработок?!
– Позволяет ли Ваша профессия раскрыть творческие способности, проявить себя?
– Я считаю, что творческие способности от профессии не зависят, все дело в самом человеке и его отношении к жизни.
В моей профессии творчество раскрывается и проявляется когда приходится иметь дело с клиентами, на которых льется неиссякаемый поток информации от доктора Гугла. Также заводчиков (не хочу обидеть компетентных с ветеринарным образованием), кинологов, которые вместо дрессуры начинают лечить щенков. Вот тут и начинается творчество, а также борьба за уважение и доверие клиентов.
Еще творчество проявляется, когда выезжаешь за город на отдых, а на соседней улице РОЖАЕТ коза. «А ще в нас є маненькі крольчата та підсвинки по 120 кг, їх би каструвати, а то ж це коли ще до нас ветеринар з міста приїде». В этот момент творчество набирает новых вершин.
– Что самое сложное в Вашей профессии?
– Реальность!
Распространенное представление о ветеринарном враче – «целыми днями играет с миленькими котиками и собачками» – справедливо только в очень редких случаях. Правда в том, что большую часть времени осмотры, диагностика, составление программы лечения, операции и общение с клиентами (хозяевами). Большая часть нашего рабочего дня сводится к тому, чтобы разговаривать с людьми и доносить до них нужную и важную информацию.
– Во время военных действий животные, как и люди, находятся в состоянии стресса. Какие рекомендации можете дать владельцам в нынешних реалиях?
– Стресс – это тяжелое для организма состояние. И если человек может обратиться к специалисту, то для большинства животных эта задача невыполнима.
НО ПРОФИЛАКТИКА СПАСАЕТ ЖИЗНИ.
Стрессы бывают двух типов: острый и хронический. Останавливаться детально на симптоматике не будем!
Острый – это любые неожиданные события. В организме резко повышается уровень кортизола – гормона стресса, что проявляется резким изменением в поведении любимца.
Хронический стресс характеризуется систематическим воздействием на психику животного какого-либо фактора. При этом постепенно изменяются поведение и привычки питомца.
Специалисты выделяют три фазы стресса: тревога, резистентность, истощение. А вот последствием сильного стресса может быть и летальный исход.
Если вы заметили какие-либо изменения в поведении своего четвероногого друга, немедленно обратитесь за помощью к специалисту!
Есть ряд препаратов для профилактики и лечения стресса. Они выпускаются в виде:
• таблеток: VetExpert KalmVet;
• растворов и капель: Beaphar No Stress Spot On;
• ошейников: Beaphar No Stress Collar – для снятия стресса у кошек, Sentry Calming Collar Good Kitty – успокаивающий ошейник для кошек;
• спреев: Nature’s Miracle JFC No Stress Calming Spray – спрей-антистресс для кошек, Ceva Feliway – спрей для снятия стресса у кошек;
• суспензий и гелей (Nutri-Vet Pet-Ease Paw-Gel for cats, AnimAll VetLine – фитопаста антистресс для кошек.
– Как Вы видите свою профессию в будущем? О чем мечтаете?
– Будущее у ветеринарной медицины светлое. С развитием технологий она становится лучше. С каждым днем мы получаем все больше знаний о болезнях и их лечении, люди ответственнее заботятся о своих питомцах.
Ветеринария начала лучше финансироваться, технологии совершенствуются, разрабатываются препараты для лечения животных (не так давно мы назначали человеческие лекарства, что не совсем правильно). Уже есть в достаточном количестве антибиотики для животных.
Полным ходом разрабатываются различные программные обеспечения, электронные паспорта, микрочипы…
Я считаю, что наша профессия будет всегда востребована, поскольку ветеринар, заботясь о животных, заботится и о человечестве, поддерживая жизненный баланс обеих сторон.