Війна росії проти України примусила всіх зіштовхнутися з низкою викликів: вижити, продовжувати надавати якісні освітні послуги, зберегти науковий потенціал і, підлаштувавшись під нові умови, не втратити надії на подальший розвиток. Світлана ШАРОВА розповідає, як їй вдалося це зробити.

• Світлано, для початку хотілося б дізнатися про Ваш шлях викладача. Чому обрали саме цю професію?
• Вважаю, що вона підходить мені найбільше. Ця робота дозволяє весь час тримати себе у тонусі, сприяє саморозвитку. Випадкові люди дуже рідко затримуються в даній професії. Думаю, що не кожен може бути вчителем, особливо викладачем вищої школи, тому що ця професія вимагає колосальної та кропіткої праці, саможертовності, величезного терпіння, любові до інших та непідкупного інтересу. Профільний педагог навчає молодих людей не тільки навичкам майбутньої професії, а й, перш за все, процесу причино-наслідкового зв’язку виживання у суспільстві.
• Якщо взяти до уваги мирний час, у якому стані була освіта в Україні до 24 лютого 2022-го?
• Пандемія COVID-19 дуже вплинула на якість та доступність освіти. На початку карантину 90% шкіл по всьому світу були зачинені. Весною 2020 року всі навчальні заклади в Україні перейшли на «дистанційку». Було важко пристосуватися до нових умов, адже усі ми пам’ятаємо, що заклади освіти в «червоних зонах» так і не вийшли на очне навчання. Більшість молодих студентів не знають, що це таке. Коли минулого року ми аналізували 2021-й, то говорили – який непростий для української освіти рік. Та тоді ми ще не уявляли, яким буде 2022-й.
  Повномасштабна війна, яку почала проти України російська федерація, у перші дні паралізувала навчальний процес. Наша система освіти не була готова до початку повномасштабного російського вторгнення: не були заздалегідь напрацьовані алгоритми й форми роботи, а в тих закладах освіти, де були укриття, їх довелося приводити в належний стан. Восени до переліку проблем додалися ще й блекаути, які переривали процес дистанційного навчання.
• Ви з прифронтової зони – із міста Запоріжжя. Наскільки важко було давати студентам знання, коли над головою літали ракети?
• Кожен з нас зараз докладає чимало зусиль, щоб підтримувати свою життєздатність й водночас робити щось для перемоги: працюємо, донатимо, волонтеримо. Звісно, надавати студентам знання, коли над головою літають ракети, постійно чути сигнал тривоги, коли вимикають світло та немає зв’язку – дуже складно. Що робити, якщо мотивація на нулі? Зосередитись на конструктивних моментах і нагадати собі, що для вас є цінним у роботі, чому ви її обрали та що унікального та корисного даєте саме ви. З перших днів повномасштабного вторгнення Національний університет «Запорізька політехніка» став справжнім хабом для людей, які були вимушені покинути свої домівки та евакуюватися в більш безпечні місця. Наша місія – допомагати вимушеним переселенцям з розміщенням в гуртожитках ВНЗ. Кожного дня ми зустрічаємо людей, які були вимушені покинути власний дім і робимо все задля того, щоб тут, у Запоріжжі, вони відчували себе якомога комфортніше.
  У таких безпрецедентних обставинах освітянам вдалося досить швидко мобілізуватися й організувати навчання в Запорізькому регіоні. Зараз 80% нашої області під окупацією, але Бердянський машинобудівний фаховий коледж Національного університету, «Запорізька політехніка» та Оріхівський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного продовжують працювати в стінах НУ «Запорізька політехніка».
  Досягнення НУ «Запорізька політехніка» впродовж 2022 року:
  • нас обрано повноправним індивідуальним Членом Асоціації європейських університетів;
  • університет увійшов в ТОП-50 кращих ВНЗ України за рейтингом «U-Multirank-2022World University Rankings;
  • посів 32 місце серед закладів вищої освіти України (єдиний серед Запорізького регіону) у рейтингу Scimago Institutions Rankings;
  • Українська команда з аеробіки разом із представниками НУ «Запорізька політехніка» піднялися на другу сходинку п’єдесталу на чемпіонаті світу.
• Розкажіть, як працюєте зараз (онлайн чи офлайн формат)?
• Вже певний період часу Запоріжжя, як прифронтове місто, живе у режимі «світло є чи нема» – через аварійні відключення виникають проблеми зі зв’язком та з Інтернетом. І це стосується вже не тільки дорослих, а й школярів та студентів. Адже цьогоріч вони навчаються не за партами, а перед моніторами гаджетів. Ситуація останніх років як ніколи навчила українців тримати силу духу, незважаючи ні на що.
  Що стосується нашого НУ «Запорізька політехніка», то пропри бомби, скинуті біля нашого університету, він практично не постраждав. З 24 лютого 2022 року у ВНЗ освітній процес було призупинено, його учасники вимушені були залишити місце навчання, робоче місце, будинки. Та весь час із самого початку війни співробітники університету постійно підтримували контакт один з одним та студентами.
  Окрім цього, в університеті діє програма внутрішньої академічної мобільності, за якою студенти, що знаходяться на окупованих територіях, можуть продовжити навчання в НУ «Запорізька політехніка».
  Також волонтерський штаб університету у квітні розпочав роботу з благодійними фондами. БФ «Право на захист» надає переселенцям юридичну і матеріальну допомогу: матраци, постільну білизну, побутову техніку та харчі. А БФ «Посмішка ЮА» проводить спільну роботу з адаптації дітей. Усе це відбувається за підтримки та участі робітників університету.
• Як вважаєте, чи повернеться освіта в Україні до свого довоєнного стану після нашої перемоги?
• Українська освіта вже ніколи не буде такою, як раніше. І це не лише власне через фізичну небезпеку, але також є питання психологічної безпеки. Через два тижні після повномасштабного вторгнення ми всі повернулися до онлайн навчання. Але те навчання було вже зовсім іншим. Дуже приємно, що попри такі тяжкі часи в Україні, молодь вчиться, бо хоче вступити в університет, отримати професію, платити податки, підтримувати ЗСУ.
  Мені здається, що дуже важливо розуміти: для того, аби залишатися економічно і конкурентоспроможною, українська система освіти має дивитися трошки більше у технологічному напрямку. У нас дуже багато шкіл та університетів ще залишаються матеріально-технічно незабезпеченими.
• Скоро вже настане весна. Що б Ви побажали українкам, напередодні всесвітнього свята жінок?
• Дорогі мої українки, вітаю вас з Міжнародним жіночим днем! Кажуть, у моді зараз природна краса, і 8 березня я хочу побажати вам завжди бути такими приголомшливими, як сама природа. Бажаю, щоб ваші серця належали тим, хто любить і обожнює вас, щоб кожен день ви відчували турботу, відданість, вірність, допомогу і підтримку! Кохайте і будьте завжди коханими, залишайтеся такими ж неповторними, ніжними й теплими! Щастя вам, миру та злагоди, радості й удачі завжди і в усьому! Будьте красиві, даруйте усмішки. Ви – чарівні!
  
• facebook: svetiksharova
  Instagram: svitlanashar